Доместикація коня. де, коли, хто і навіщо?

Abstract

Тема доместикації коня у археологічній літературі, присвяченій нео-енеоліту та РБВ набула майже сакрального значення. Вийшло це тому, що набір «кінь, вершник та колісниці» з легкої руки Гордона Чайлда вже близько ста років використовують як комплекс ознак давніх індоєвропейців та пра- індоєвропейців. Наскільки ця ознака та пов’язані з нею теорії відповідають археологічним реаліям? Важливим аспектом питання є встановлення того, хто, коли де і навіщо приручив цю тварину і як її використовував у господарстві. Зібрані відомості змушують сумніватися у причетності коня до глобальних зрушень у V–III тис. до н.е. The topic of domestication of the horse in the archaeological literature devoted to the Neo-Eneolithic and Early Bronze Age acquired an almost sacred meaning. It turned out because the set of «horse, rider and chariot» from Gordon Childe’s light hand has been used for about a hundred years as a set of signs of ancient Indo-Europeans and Proto-Indo-Europeans. To what extent does this feature and related theories correspond to archaeological realities? An important aspect of the question is to establish who, when, where and why domesticated this animal and how it was used in the economy. The collected information makes us doubt the involvement of the horse in global shifts in 5–3 thousand BC.