Співвідношення душі і тіла у Платона (на основі «Федона»)

Abstract

Людина протягом всієї своєї історії шукала відповіді на життєві питання про своє призначення й сутність дій у цьому світі й своїй майбутній долі. Мислення людини в кожну мить існування людської цивілізації на понятійному й проблемному рівнях завжди співвідносно з історичним часом. Їй властивий характерний для цього часу спосіб розуміння й опису явищ навколишнього світу, природи, що її оточує, того суспільства, у якому вона живе, кола близьких їй людей, що оцінюють і спрямовують її поведінку, є носіями певних поглядів й ідеалів. Людина як представник історичного часу й конкретного суспільства використовує науковий тезаурус, за допомогою якого вона доносить власні думки, плоди своєї рефлексії до інших членів соціуму. Коли йдеться персону, значущу для історії психологічної думки, виникає питання про властивий їй власний індивідуальний спосіб мислення.