Порівняльний аналіз деяких турецьких та українських паремій на позначення рис характеру людини

Abstract

У статті розглянуто питання мовної картини світу в турецькій та українській культурах на прикладі паремій. Зібрано деякі фразеологічні вирази із компонентами, що пов’язані з людиною, зокрема її побутом, рисами характеру, родинними сто- сунками; досліджено семантичні особливості цих виразів у турецькій і українській мовах. Авторами було установлено сут- ність національно-культурної специфіки прислів’їв в обох мовах, вплив екстралінгвістичних та етнографічних чинників на переклад цих фразеологізмів на мову реципієнта. Дібрано й описано способи перекладу із урахуванням плану змісту культурно-маркованих одиниць, позамовних факторів та моделей концептуальних метафор, наявних в українській та турецькій мовах, зокрема: повний аналог, безеквівалентні та такі, що мають подібності за семантикою, проте утворені на різних метафоричних моделях. У процесі дослідження було проведено порівняльний аналіз турецьких та українських фразеологічних одиниць; виявлено прислів’я та фразеологічні одиниці з компонентами «родина», «кохання», «побут», «виховання», «духовність»; описано кому- нікативні ситуації, у яких використовуються ці мовні одиниці та особливості їх перекладу. У статті було використано такі методи: описовий, метод семантичного тлумачення, порівняльний та зіставний методи. Результати проведеного аналізу дали можливість зробити висновок, що в турецькій і українській мовах є фразеологічні одиниці, які збігаються за своєю внутрішньою формою та експресивним забарвленням. Це ті паремії, що пов’язані з оцін- кою рис характеру людини або із родинними й міжособистісними стосунками. Окрім того, в процесі аналізу виділили спільні та відмінні риси фразем в обох мовах, зокрема, визначили, що спільними для них є паремії, які упорядковують соціокультурні, виховні, та навчальні аспекти. Відмінності спостерігаються в тих прислів’ях та фразеологічних одиницях, що мають напов- нення релігійного характеру та які репрезентують морально-духовні якості особистості, світоглядні концепції своєрідні для обох культур. The article delves into the problem of the linguistic picture of the world in Turkish and Ukrainian cultures, using paremia as a case study. It compiles phraseological expressions that incorporate aspects related to individuals, encompassing their everyday life, character traits, and family relationships. This study thoroughly examines the semantic nuances of these expressions within the Turkish and Ukrainian contexts. The authors elucidate the national and cultural distinctiveness of proverbs in both languages, considering the impact of extralinguistic and ethnographic factors on the translation of these phraseological units and the recipient’s language. The article proceeds to select and expound upon various translation methods, taking into account the content structure of culturally significant units, extralinguistic factors, and the conceptual metaphors in Ukrainian and Turkish. These methods encompass full analogues, non-equivalent translations, and those that share semantic similarities but rely on disparate metaphorical frameworks.