Конструювання практичних варіантів когнітивного компонента педагогічної моделі підготовки майбутніх тренерів-викладачів

Abstract

У статті розглядаються науково-методичні аспекти оптимізації процесу професійної підготовки тренерів-викладачів на основі використання у навчальному процесі методу конструювання практичних варіантів когнітивного компонента педагогічної моделі підготовки фахівців у вигляді алгоритмізованих навчальних завдань. Аналіз праць науковців доводить відсутність ефективної моделі побудови освітньої траєкторії підготовки тренерів-викладачів у профільних закладах освіти. Під час навчання тренерів-викладачів одним з провідних та самостійних предметів засвоєння знань повинні стати системи специфічних та логічних прийомів розумової діяльності. Тому в процесі навчання особливу роль набувають інноваційні методики та технології формування знань, умінь та навичок. Метою роботи є теоретико-методичне обґрунтування необхідності оптимізації процесу професійної підготовки майбутніх тренерів-викладачів на основі застосування методу конструювання практичних варіантів когнітивного компонента педагогічної моделі підготовки фахівців у вигляді алгоритмізованих навчальних завдань. Методи дослідження: теоретико-методологічні дослідження вчених, класифікація, теоретичне моделювання, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, спостереження, методи порівняння, синтезу, аналізу. Результати. У системі підготовки сучасного спеціаліста провідну роль відіграють питання інтеграції та диференціації наукового знання. Зазначені процеси виявляються в необхідності поєднувати планування змісту підготовки тренерів-викладачів з обов’язковою орієнтацією на кінцеві результати навчання, на багатофункціональну діяльність фахівців, що є досить складною категорією під час реалізації наявної нині моделі звуженої скерованості навчання в аспекті вирішення завдань формування професійних компетентностей. Для конструювання практичних варіантів когнітивного компонента у вигляді алгоритмізованих навчальних завдань ми пропонуємо особливий підхід, що полягає у такому. На першому етапі виділяються системи головних ідей, законів, положень (інваріантів), які зберігають своє значення та зміст у всіх частинах явищ, фактів та в предметних галузях. Зазначена інваріативна частина формує так зване фундаментальне теоретичне ядро. На його основі конструюються предметні профільні компоненти, які орієнтовані на засвоєння професійно-спеціалізованих компетентностей і включають професійно-орієнтовані категорії навчального курсу. Зазначені компоненти характеризуються варіативністю і можуть піддаватись модифікаціям під час зміни в змісті та структурі професійної освіти. При цьому алгоритмізовані навчальні завдання повинні включати реальні ситуації з майбутньої професійної діяльності фахівців в аспекті практичного використання керівних впливів.