Атомізовані права тварин як остання фаза антропоцентричного знищення природи

Abstract

У статті аналізуються взаємовідносини людини та природи, і людей та тварин зокрема, від античності до наших днів. На основі незмінно наростаючого катастрофічного занепаду навколишнього середовища та зникнення тваринного біорізноманіття робиться висновок про хибність панівних антропоцентричних підходів до природи. Беручи до уваги наукові відкриття у сферах біології, фізіології, психології та соціології останніх двох століть, висловлюється підтримка кардинальним змінам у сприйнятті тварин людиною. Окреслюється і нова проблема, яка полягає у антропоморфізованному сприйнятті тварин сучасними філософами. Що своєю чергою призводить до продовження підтримки знищення біорізноманіття через механістичне перенесення людських потреб і почуттів на потреби і почуття тварин. У роботі розглядається інший менш відомий підхід – екологічна або земельна етика О. Леопольдо, яка розглядає складні багатовимірні екосистеми, як певні цілісні організми, та вимагає надання суб’єктності та захисту саме їм, а не окремим їх органам. Актуальність проблеми антропоцентризму та його нових форм важко переоцінити з огляду на вражаючий екологічний занепад та швидку і драматичну втрату біорізноманіття, що вже отримало назву Шостого масового вимирання видів. Метою дослідження є пошук можливостей змінити екологічну ситуацію, змінити ставлення людини до тварини і природи шляхом розвитку позицій екологічної етики та недопущення розбудови хибної антропоцентричної парадигми на основі антропоморфізованих прав тварин. У дослідженні використовуються загальнонаукові методи порівняння, аналізу та синтезу, а також індукції. Результатами є ряд висновків, що мають практичну користь як для справи захисту тварин, так і збереження екосистем планети. The article analyses the relationship between humans and nature, specifically humans and animals, from antiquity to the present day. Based on the progressively catastrophic deterioration of the environment and the disappearance of animal biodiversity, a conclusion is drawn regarding the fallacy of prevailing anthropocentric approaches to nature. Considering scientific discoveries in the fields of biology, physiology, psychology, and sociology over the last two centuries, the article expresses support for radical changes in humans’ perception of animals. A new problem is outlined, consisting of modern philosophers’ anthropomorphised perception f animals. This, in turn, leads to continued support for the destruction of biodiversity through the mechanistic transfer of human needs and feelings to the needs and feelings of animals. The work examines another less-known approach – O. Leopoldo’s ecological or land ethics, which considers complex multidimensional ecosystems as certain integral organisms and requires subjectivity and protection for them, not their individual organs.