Сучасні орієнтири підготовки майбутніх фахівців соціономічної сфери до розвитку життєстійкості та життєтворчості

Abstract

Актуальність проблеми дослідження зумовлена потребою у з’ясуванні сучасних орієнтирів у підготовці до розвитку життєстійкості та життєтворчості майбутніх фахівців соціономічної сфери загалом, та соціальних педагогів і вчителів початкових класів, зокрема. Означена підготовка спрямована на зміцнення та поповнення життєвих ресурсів і потенціалів майбутніх фахівців у складних умовах наявного воєнного часу. З’ясовано, що особистість спроможна протистояти життєвим негараздам, проявляючи «резилієнс» як можливість позитивно адаптуватися до складних ситуацій, швидко відновлюватись, зберігати стан спокою та благополуччя, тобто життєстійкість. Водночас з’ясовано, що особистість здатна також проявляти «хардінес», як здатність, що дозволяє не тільки проявляти життєстійкість, а й розуміти, що небезпека є початком нових змін у житті і вона має бути сприйнята як стимул до розвитку особистісних можливостей, а не як загроза. Аналіз проблеми, що досліджується свідчить про можливість збільшення питомої ваги ресурсів і потенціалів особистості в п’яти сутнісних, взаємопов’язаних сферах. Виділення компонентного складу ґрунтувалось як на теоретичному доробку науковців в освітній сфері, так і на особистому багаторічному досвіді авторки у сфері підготовки майбутніх соціальних педагогів і вчителів до педагогічної діяльності. Серед значущих сфер громадянського суспільства, що здійснюють вплив на формування та розвиток життєстійкості та життєтворчості майбутніх фахівців, виділено: особистісну, соціальну, сферу культури, фізичного буття та духовну. У процесі фахової підготовки майбутніх соціальних педагогів і вчителів початкових класів пропонуються для вивчення певні теми, які слугують формуванню обізнаності щодо розвитку життєстійкості і компетентності щодо розвитку життєтворчості як фахівців, так і учнів. Теоретичний та практичний аналіз означеної проблеми засвідчив необхідність подальшого її вивчення в контексті розробки цілісної системи формування обізнаності, як усвідомлення своїх ресурсів і потенціалів, та компетентності, як здатності майбутніх фахівців соціономічної сфери розвивати життєстійкість і життєтворчість власну та учнів. The relevance of the problem under study is caused by the need to clarify modern guidelines for training in the development of future specialists’ vitality and life creativity in the socionomic sphere in general, and social educators and primary school teachers in particular. This training is aimed at strengthening and replenishing the vital resources and potentials of future specialists under difficult conditions of the existing wartime. It has been found that a person is able to withstand life's troubles, showing "resilience" as an opportunity to positively adapt to difficult situations, quickly recover, maintain a state of calm and well-being, that is, vitality. At the same time, it was found that a person is also able to show "hardiness," as an ability that allows not only to show vitality, but also to understand that danger is the beginning of new changes in life and it should be perceived as an incentive for the development of personal capabilities, but not as a threat. The analysis of the problem under focus indicates the possibility of increasing the proportion of resources and potentials of an individual in five essential, interrelated spheres. The allocation of the component composition was based both on the scientists’ theoretical heritage in the educational sphere, and on the author's personal long-term experience in the training of future social educators and teachers in pedagogical activity.