Громадянська ідентичність в Європі та Україні: теорія та практика формування

Abstract

The concept of civic identity is studied. It is argued that the latter exists on two levels: individual (personal) and collective. It is noted that jurists in Ukraine distinguish between Ukrainian national identity and Ukrainian civil identity. In the first case, it is the awareness of belonging to the nation, and in the second – to the state, people and civil society. In this context, it is proved that there are a number of concepts of the formation of nations, among them – ethnic (ethnosocial) and political, which, in a certain sense, correlate with the above-mentioned identities. It is claimed that the political concept has spread in the countries of the West. The main components of the standard Western model of a nation are a historical territory, political and legal community, political and legal equality of members, a common civil culture and a single ideology. However, it is noted that the acquisition of citizenship and, ultimately, the formation of a nation and civic identity in the Western world is based on different criteria. In some countries, the priority is the “law of the soil” (for example, the USA and, to some extent, France), and in others – the “right of blood” (for example, Germany). Therefore, it is proven that, despite the differences given, the European civil identity has an important basis for its formation – it is formed when people, proceeding from the state of nature, enter into an agreement on the creation of a state. Sovereign individuals come together to be actively involved in or self-governing the state. This, in fact, is the essence of European civic identity. And individual civic identity is born from the awareness of belonging to civil society, as the formation of sovereign individuals, not the state. After all, in the latter case, the state or statist identity is formed. It is argued that, ultimately, national identity, both in a mono-ethnic and in a poly-ethnic state (including Ukraine), includes tribal, ethnic, state, and civic identity. Moreover, the latter is organizing and regulating all other types of identity. Досліджується поняття громадянської ідентичності. Стверджується, що остання існує на двох рівнях: індивідуальному (персональному) та колективному. Зазначається, що правознавці в Україні розрізняють українську національну ідентичність та українську громадянську ідентичність. У першому випадку – це усвідомлення приналежності до нації, а у другому – до держави, народу та громадянського суспільства. В цьому контексті доводиться, що є низка теорій утворення націй, серених – етнічна (етносоціальна) та політична, які, в певному сенсі корелюють із вище зазначеними ідентичностями. Стверджується, що політична теорія має розповсюдження в країнах Заходу. Основними компонентами стандартної західної моделі нації є історична територія, політико-юридична спільність, політико-юридична рівність членів, спільна громадянська культура та єдина ідеологія. Втім, зазначається, що набуття громадянства і, в кінцевому рахунку, формування нації та громадянської ідентичності в західному світі відбувається на основі різних критеріїв. В одних країнах пріоритетним є «право ґрунту» (наприклад, США та почасти, Франція), а в інших – «право крові» (наприклад, Німеччина). Тому доводиться, що, європейська громадянська ідентичність, попри наведені відмінності, має важливу підставу формування – вона формується тоді, коли люди, виходячи із природного стану, укладають угоду про створення держави. Суверенні індивіди об’єднуються для того, щоб бути активно залученими або самоуправляти державою. В цьому, власне, сутність європейської громадянська ідентичності. А індивідуальна громадянська ідентичність народжується від усвідомлення належності до громадянського суспільства, як утворення суверенних індивідів, а не держави. Адже в останньому випадку формується державна або державницька ідентичність. Стверджується, що, в кінцевому рахунку, національна ідентичність, як в моноетнічній, так і в поліетнічній державі (в тому числі, в Україні) включає і родову, і етнічну, і державницьку, і громадянську ідентичність. При чому остання є організуючою і регулюючою всі інші типи ідентичності.