Сучасна діаспорна політика Румунії, Болгарії та Молдови

Abstract

The diaspora policy of a country is an effective form of establishing and maintaining relations with its compatriots in order to use their experience to strengthen its own image and promote its national interests in the countries of diaspora residence, but at the same time it involves the creation of appropriate political and legal norms, proper institutional support and various forms of assistance to national diasporas. The purpose of the study is to analyze the current state, problems and prospects of diaspora policy in Romania, Bulgaria and Moldova. In these countries, diaspora policy has become one of the priorities of foreign policy. The article defines the essence, main forms and directions of the diaspora policy of Romania, Bulgaria and Moldova, and examines the peculiarities of the activities of national public and cultural and educational organizations abroad. The author analyzes the socio-political and socioeconomic conditions of the national diasporas formation in the past and after the collapse of the world system of socialism, especially after Romania and Bulgaria joined the EU in 2007, which have different conditions of formation, motives and geography of spread. The main directions of political, educational, cultural, youth, economic and social activities in the field of relations with national diasporas, as well as its political, legal and institutional support are traced. The author notes the different nature of Moldova’s diaspora policy due to its being a part of the Soviet Union, the status of Transnistria, and special historical and cultural ties with Romania. In general, these diasporas retain a high level of their own identity, but do not show significant social activity and do not have special socio-economic and political achievements. It is concluded that labor migration and remittances to the homeland are the main motive for migrants’ behavior, and state support for social, educational, cultural and economic needs is insufficient. A deep focus is made on diasporas activities of these countries in Ukraine, which belong to the respective national minority groups. The principles of systematic approach and system analysis, historical and genetic, statistical, comparative and other research methods are used. Діаспорна політика країни є ефективною формою налагодження і підтримки відносин зі своїми співвітчизниками з метою використання їхнього досвіду задля зміцнення власного іміджу та просування своїх національних інтересів у країнах проживання діаспори. Вона передбачає створення відповідних політико-правових норм, інституційного забезпечення та різних форм допомоги національним діаспорам. Метою дослідження є аналіз сучасного стану, проблем та перспектив діаспорної політики Румунії, Болгарії та Молдови. У цих державах вона увійшла до пріоритетів зовнішньополітичної діяльності. У статті визначаються суть, основні форми і напрями діаспорної політики Румунії, Болгарії та Молдови, розглядаються особливості діяльності національних громадських та культурно-просвітницьких організацій за кордоном. Аналізуються суспільно-політичні та соціально-економічні умови формування національних діаспор в минулому та після розпаду світової системи соціалізму, особливо після вступу Румунії та Болгарії до ЄС у 2007 р., які мають відмінні умови становлення, мотиви та географію поширення. Відстежуються основні напрями політичної, освітньої, культурної, молодіжної, економічної та соціальної діяльності у сфері відносин з національними діаспорами, а також її політико-правове та інституційне забезпечення. Відзначається дещо відмінний характер діаспорної політики Молдови, зумовлений її перебуванням у складі Радянського Союзу, статусом Придністров’я та особливими історико-культурними пов’язаннями з Румунією. Загалом ці діаспори зберігають високий рівень власної ідентичності, але не проявляють значної суспільної активності і не мають особливих соціально-економічних та політичних здобутків. Зроблено висновок, що трудова міграція та її грошові перекази на батьківщину є головним мотивом поведінки мігрантів, а державна підтримка соціальних, освітніх, культурних та економічних потреб є недостатньою. Окремий акцент зроблено на діяльності діаспор цих держав в Україні, які належать до відповідних груп національних меншин. Використовуються принципи системного підходу і системного аналізу, історико-генетичний, статистичний, порівняльний та інші методи дослідження.