Трансгуманізм метамодерну

Abstract

The problem of humanism today, when Ukraine and the European community are suffering from russian aggression, is particularly relevant. However, the scientific community has no consensus on how to develop a strategy of humanism and how to implement it. This work is one of the attempts to identify new horizons of humanism and offer options for the development of society through the development of man, humanity, humanity and moral and ethical norms as the law of the existence of modernity. Considering various concepts of humanization, we paid attention to the divergence of vectors and concepts, which clearly prevents us from developing a common strategy for a humane person and a humane society. In our opinion, this happens for the following reasons: – the specifics of the sociocultural are not taken into account, without which the category of "humanity" simply cannot function properly, since people and states cannot explain the essence of the introduction of humanism into the socio-cultural environment; – moral and ethical norms are not put at the forefront by a significant part of researchers and, as a result, organizations, giving rise to moral nihilism, which F. Nietzsche spoke about a century ago; – practical remains out of focus factually different development of society, meaning mental components and scientific and technical; – the very concept of scientific and technological progress is understood inconsistently. As a result of the study of the development of modern society, it was decided to combine these problems in the specifics of their global solution through the title of the work – "Postmodern Transhumanism". Thanks to this, it was possible to combine the strategies for the development of man and society existing in the modern, postmodern, post-postmodern, as well as to show a qualitatively new understanding of humanism using the category "transhumanism". With this approach, two components seem to be key to us: the socio-cultural as the natural basis for the development of any society, and the moral and ethical as an immutable categorical imperative of modernity. The author gives original definitions of transhumanism, metamodern and transhumanism of metamodern. Проблема гуманізму сьогодні, коли Україна та європейська спільнота потерпають від російської агресії, є особливо актуальною. Однак у наукового співтовариства немає єдиної думки, яким чином виробити стратегію гуманізму і як втілювати її в життя. Дана робота-одна зі спроб позначити нові горизонти гуманізму і запропонувати варіанти розвитку суспільства через розвиток людини, людяності, людства і морально-етичних норм як закону існування сучасності. Розглядаючи різні концепції гуманізації, ми звернули увагу на різноспрямованість векторів і понять, що однозначно заважає виробити загальну стратегію гуманної людини і гуманного суспільства. На нашу думку, це відбувається з наступних причин: – не враховується специфіка соціокультурного, без чого просто не може функціонувати в належній мірі категорія «гуманності», так як люди і держави не можуть пояснити суть впровадження гуманізму в соціокультурне середовище; – морально-етичні норми значною частиною дослідників і, як наслідок, організацій, не ставляться на чільне місце, породжуючи моральний нігілізм, про який говорив ще Ф. Ніцше століття тому; – практично залишається поза зоною уваги фактологічно різний розвиток суспільства, маючи на увазі ментальні складові і науково-технічні; – саме поняття науково-технічного прогресу розуміється суперечливо. В результаті дослідження розвитку сучасного суспільства було прийнято рішення об'єднати ці проблеми в специфіці глобального їх вирішення через назву роботи – «трансгуманізм постмодерну». Завдяки чому вдалося об'єднати стратегії розвитку людини і суспільства, існуючі в модерні, постмодерні, постпостмодерні, а також показати якісно нове розуміння гуманізму, використовуючи категорію «трансгуманізм». При такому підході дві складові бачаться нам ключовими: соціокультурне як природна основа розвитку будь-якого суспільства, і морально-етичне як непорушний категоричний імператив сучасності. Автором дано оригінальні визначення трангуманізму, метамодерну і трансгуманізму метамодерну.