Духовність особистості як прояв культурного розвитку

Abstract

Culture is an integral criterion for the progressiveness of a society: a highly developed society is a society of high culture, both material and spiritual. The fate of the values produced by man depends on the method of consumption of both material and spiritual. Cultural inheritance is the transmission of a trait as a result of learning. As the mechanism of cultural inheritance was being improved, people have increasingly adapted to the environment, relying not only on biologically inherited features, but also on knowledge gained in the course of their social development. The spiritual development of the individual means the process of individual-personal involvement in the spiritual culture of society, mastering the universal, socio-cultural, national values and experience of mankind in the process of spiritual and practical activity and independent creative development of each person. The purpose of the article is to study the spiritual development of personality as a manifestation of cultural inheritance. Man has many qualities. It is, first of all, a natural being, it needs food, reproduction of similar ones, instincts, certain feelings, etc. etc. But what makes it a person is not characteristic of other natural beings is his spirituality. Man is part of a system of public relations and relationships. She has, among other things, activity. The activity of the individual unfolds within the material and spiritual world. Human spirituality is not separated, not fenced off from its other qualities. The impact of culture on the individual is controversial. On the one hand, it is carried out as socialization through the involvement of personality in society existing values, norms, knowledge, and on the other – through the individualization of man, the development of his unique traits and abilities. The process of mastering culture continues throughout life. Consolidation of nations and cultures is the only intelligent alternative to the Cold War policy. It involves dialogue instead of confrontation, priority of universal values of interests over other interests, pluralism of the existing and future world as a condition for the development and enrichment of – political systems, countries, peoples and cultures. Культура є інтегральним критерієм прогресивності того чи іншого суспільства: високорозвинене суспільство – це суспільство високої культури як матеріальної, так і духовної. Доля вироблених людиною цінностей залежить від способу споживання як матеріального, так і духового. Культурне успадкування – це передача ознаки в результаті навчання. В міру вдосконалення механізму культурного успадкування людина все більше пристосувалася до навколишнього середовища, спираючись не тільки на біологічно успадковані особливості, але й на знання, отримані в ході свого соціального розвитку. Під духовним розвитком особистості розуміють процес індивідуально-особистісного залучення до духовної культури суспільства, оволодіння загальнолюдськими, соціокультурними, національними цінностями й досвідом людства в процесі духовно-практичної діяльності та самостійного творчого розвитку кожної особи. Мета статті – дослідження духовного розвитку особистості як прояву культурного успадкування. Людина володіє багатьма якостями. Вона, насамперед, природна істота, вона має потребу у їжі, відтворенні собі подібних, інстинкти, певні почуття і т.д. і т.п. Але те, що робить її людиною, не властиво іншим природним істотам – це її духовність. Людина є частиною системи суспільних звʼязків і відносин. Їй властива, крім всього іншого, діяльність. Діяльність особистості розгортається в межах матеріального та духовного світу. Духовність людини не відділена, не відгороджена від інших її якостей. Вплив культури на особистість суперечливий. З одного боку, він здійснюється як соціалізація через залучення особистості до існуючих у суспільстві цінностей, норм, знань, а з іншого – через індивідуалізацію людини, розвиток її неповторних рис та здібностей. Процес засвоєння культури продовжується протягом усього життя. Консолідація націй і культур – єдина розумна альтернатива політиці «холодної війни». Вона припускає діалог замість конфронтації, пріоритет загальнолюдських цінностей інтересів над іншими інтересами, плюралізм існуючого і майбутнього світу як умову розвитку і взаємозбагачення –політичних систем, країн, народів і культур.