Особливості материнсько-дитячої взаємодії при відхиленнях у психофізичному розвитку дитини

Abstract

The article presents the results of an empirical study of the relationship between deviations in mother-child interaction and individual-typological features of maternal attitudes in case of deviations in the child’s psychophysical development. The diagnosis of the style of maternal attitude towards a child with special needs, conducted by the author’s questionnaire, revealed a reliable division of mothers into groups according to the characteristics of an adequate style (35%), anxious style (25%), ambivalent style (21.67%) and emotionally detached style (18.33%). Deficits in maternal-child interaction were found in 65% of mothers of special children, which negatively affects the child’s development and can be explained by the mother’s psychological trauma and the child’s weak emotional stimuli. Compensation for the deficit of the maternal need-motivational sphere is possible with social and psychological support for mothers in experiencing trauma and correction of maternal-child interaction. Features of maternal-child interaction are interrelated with signs of maternal attitude style and need to be studied. The signs of maternal-child interaction were diagnosed using the PARI methodology. The diagnostics revealed that mothers with anxious maternal attitudes have indicators of optimal contact and emotional distance with their child. They are average according to the methodology, the most pronounced feature in the behavior of these mothers is excessive concentration on the child, which corresponds to the signs of anxiety style and indicates the creation of dependence in interaction. Women with an ambivalent maternal attitude style showed low levels of optimal contact, medium levels of emotional distance, and medium levels of excessive concentration on the child, which is not conducive to creating a stable situation in interaction. Mothers with an emotionally distant attitude toward a special child showed low levels of optimal contact and the highest levels of emotional distance from the child and excessive concentration on the child among mothers of all groups, which causes manifestations of harshness, avoidance of contact, and suppression of the child’s emotions in interaction. У статті представлені результати емпіричного дослідження взаємозв’язку девіацій материнсько-дитячої взаємодії з індивідуально-типологічними особливостями материнського ставлення при відхиленнях у психофізичному розвитку дитини. Проведена за авторським опитувальником діагностика стилю материнського ставлення до дитини з особливими потребами виявила достовірний розподіл матерів на групи відповідно ознакам адекватного стилю (35%), тривожного стилю (25%), амбівалентного стилю (21,67%) та емоційно-відстороненого стилю (18,33%). Дефіцитарність материнсько-дитячої взаємодії виявлено у 65% матерів особливих дітей, що негативно впливає на розвиток дитини та може пояснюватися психотравмою матері та слабкими емоційними стимулами дитини. Компенсація дефіцитарності материнської потребо-мотиваційної сфери можлива при соціально-психологічної підтримці матерів у переживанні травми та корекції материнсько-дитячої взаємодії. Особливості материнсько-дитячої взаємодії взаємопов’язаності з ознаками стилю материнського ставлення та потребують дослідження. Ознаки материнсько-дитячої взаємодії діагностовані за методикою PARI. Проведена діагностика виявила у матерів, що проявляють тривожний стиль материнського ставлення показники оптимального контакту та емоційної дистанції з дитиною. Вони є середніми за методикою, найбільш вираженою ознакою в поведінці цих матерів є надлишкова концентрація на дитині, що відповідає ознакам тривожного стилю та свідчить про створення залежності у взаємодії. У жінок, що показали амбівалентний стиль материнського ставлення, виявлено низькі рівні оптимального контакту, середні рівні емоційної дистанції та середні рівні надмірної концентрації на дитині, що не сприятиме створенню стабільної ситуації у взаємодії. Матері, що ставляться емоційно-відсторонено до особливої дитини, показали низькі рівні оптимального контакту та найвищі за матерів усіх груп показники емоційної дистанції з дитиною і надмірної концентрації на дитині, що викликає у взаємодії прояви суворості, уникнення контакту та подавлення емоцій дитини.