Ідея диявола в легендах і художній літературі

Abstract

У статті розкрита етимологія поняття "Диявол". Диявол (застар. диявол, церк.-слав. дїа́волъ ← др.-грец. διάβολος "наклепник") - релігійно-міфологічний персонаж: верховний демон зла; володар пекла; підбурювач людей до скоєння гріха, персоніфіковане абсолютне зло. В іудаїзмі та християнстві також відомий як Сатана, Люцифер, Вельзевул, Мефістофель, Воланд; в ісламі - Ібліс. У слов'янській традиції молодший за диявола - чорт і йому підпорядковуються біси; в англійській і німецькій мові біс - синонім диявола, в ісламі молодші дияволи називаються шайтани. У християнстві диявол найбільш відомий під ім'ям Сатани. Походження Сатани, що розглядається як світове уособлення злого начала, набагато менш епічне і водночас більш давнє, глибше сягає у віки. Сатана старший роками за всіх могутніх і страшних богів, пам'ять про яких залишилася в історії людства. Він не з неба звалився, але злетів з безодень людського духу, в сучасності тим темним богам найдавніших епох, чиїх імен не нагадує навіть жоден камінь: люди пережили їх і забули їх. Сучасник їхній і Сатана, якого часто змішують із ними, як усе живе, зачинається зародком і лише поступово зростає і розвивається в особистість. Закон еволюції, що керує всіма буттями, рухає також і Сатаною.