Child-oriented metaphors in postmodern fairy tales of the british tradition (a case study of R. Dahl’s narratives)

Abstract

The study of metaphors and similes has been relevant at all ages. The term “metaphor” and and its first definition were introduced into science by Aristotle. Metaphors were studied by foreign and domestic scientists, such as G. Fauconnier and M. B. Turner, G. Lakoff and M. Johnson, L. I. Matsko, A. O. Tsapiv. A metaphor is a specific kind of trope that relies on the figurative use of words and phrases. It is believed to be the most common and universal trope [1, p. 327]. They are frequently used by authors of fictional narratives to appeal to the reader’s imagination and convey one image with the help of another one previously known to the reader. Metaphors found in literary texts for children, especially that of a postmodern era, are of particular interest. In this context, we use the term “child-oriented metaphor. Вивчення метафор і порівнянь було актуальним у всі віки. Термін «метафора» та його перше визначення у науку зробив Арістотель. Метафори досліджували такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як Г. Фоконьє та М. Б. Тернер, Г. Лакофф та М. Джонсон, Л. І. Мацько, А. О. Цапів. Метафора — це особливий вид тропу, який спирається на образне використання слів і фраз. Вони часто використовуються авторами художніх оповідань, щоб викликати уяву читача і передати один образ за допомогою іншого. Особливий інтерес викликають метафори, які зустрічаються в художніх текстах для дітей, особливо постмодерністської доби. У цьому контексті ми використовуємо термін «дитиноорієнтована" метафора.