«Колодязь Гуйди»: архетип води в творчості майстра

Abstract

Центром світу Гуйди є людина, що входить в світ через рідне подвір’я з криницею води життя та квітучими, плодоносними деревами, що відроджуються. Двір стає храмом життєдайної землі, жриця якого – жінка, мати або дівчинка. Вік героїнь змінюється подібно порам року. Цикли дитинства, розквіту і мудрої старості пов’язані з життям природи. У картинах українського майстра можна побачити перетворення європейського парадного ритуального портрета. Двір як храм. Стіл-вівтар – колодязь. Колони – квітучі дерева і стовпові основи колодязя. Завіса – райдужна килимова доріжка. Природний хід часу: старість – зрілість плодовитість – дитинство. Як і в традиційних парадних портретах присутні тварини і птахи.