Нормативно-правове регулювання розвитку системи спортивних клубів України

Abstract

У статті проведено аналіз нормативно-правового регулювання розвитку клубної системи в Україні. Проблему розвитку спорту як соціально-економічного явища та сектору національної економіки на сучасному етапі ґрунтовно схарактеризовано у Стратегії розвитку фізичної культури і спорту до 2028 року, зокрема: нестабільний і незадовільний рівень фінансування з державного та місцевого бюджетів, відсутність фіскальних стимулів, глобальних спонсорів, механізму прямого державного фінансування спортивних ініціатив і спортсменів, що негативно позначається на розвитку спортивного середовища; необхідність узгодження з міжнародними стандартами спортивної інфраструктури; втрата позицій України у світовому спортивному русі; відсутність системності державної політики розвитку спорту; відсутність застосування технологій брендінгу системи спорту; відсутність якісних змін у спортивній індустрії; незадовільний вплив партнерської взаємодії всіх суб’єктів спорту [5, с. 3–7]. Поштовхом для розвитку індустрії спорту є беззаперечна ефективність масового спорту та регулярної оздоровчо-рекреаційної рухової активності, як інструмент, що здатний подовжити тривалість якісного життя населення, знизити витрати на медицину, підвищити ефективність праці. Розвиток системи спортивних клубів України дозволить оптимізувати організацію фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи серед населення, що закріплено в нормативно-правових і програмних документах сфери фізичної культури і спорту. Матеріали та методи: аналіз науково-методичної літератури та документальних джерел; аналіз, синтез і узагальнення; порівняння, зіставлення й аналогія; індукція, дедукція; системний підхід і структурно-функціональний аналіз. Результати. Авторами представлено аналіз основних положень Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (1994 рік, зі змінами 2022 року), Державної програми розвитку фізичної культури і спорту України (1994 рік), Цільової комплексної програми «Фізичне виховання – здоров’я нації» (1998 рік), Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту (2004 рік), Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2024 року (2017 рік, зі змінами 2022 року). Аналіз ключових завдань державної політики щодо розвитку системи спортивних клубів дозволив охарактеризувати його регуляторний механізм і відстежити результати реалізації. Висновки. Клубна форма організації спортивної роботи є характерною для більшості країн світу. Спортивні клуби в Україні є найвищою, найбільш ефективною первинною організаційною ланкою фізкультурно-спортивного руху. Низкою дослідників приділено увагу науковому обґрунтуванню різних аспектів діяльності спортивних клубів. Проте комплексних досліджень щодо оптимізації діяльності спортивних клубів і управління такими проводилося мало. Україна, маючи на сучасному етапі характерні особливості соціально-економічного, політичного, культурного, правового розвитку, потребує актуального вивчення й обґрунтування національної системи спортивних клубів. Виявлена суперечність між наявністю та зростанням суспільного значення спортивних клубів і відсутністю науково-методичного обґрунтування їх подальшого розвитку свідчить про актуальність обраного вектора дослідження. The article analyzes the legal regulation of the development of the club system in Ukraine. The problem of the development of sports as a socio-economic phenomenon and a sector of the national economy at the present stage is thoroughly characterized in the Strategy for the Development of Physical Culture and Sports until 2028, in particular: unstable and insufficient level of funding from the state and local budgets, the lack of fiscal incentives, global sponsors, a mechanism for direct government funding of sports initiatives and athletes, negatively affects the development of the sports environment; bringing the sports infrastructure in line with international standards; loss of Ukraine’s positions in the world sports movement; lack of consistency in the state policy of sports development; lack of application of branding technologies by the sports system; lack of qualitative changes in the sports industry; insufficient influence of partnership interaction of all subjects of sports [5, р. 3–7]. The impetus for the development of the sports industry is the unconditional effectiveness of mass sports and regular health-improving and recreational physical activity as a tool that can prolong the quality of life of the population, reduce healthcare costs, and increase labor efficiency. The development of the system of sports clubs will allow optimizing the organization of physical culture and health and sports work among the population, which is enshrined in the legal and policy documents in the field of physical culture and sports. Materials and methods: analysis of scientific and methodological literature and documentary sources; analysis, synthesis and generalization; comparison, comparison and analogy; induction, deduction; system approach and structuralfunctional analysis Discussion. The authors present an analysis of the main provisions of the Law of Ukraine “On Physical Culture and Sports” (1994, as amended in 2022), the State Program for the Development of Physical Culture and Sports of Ukraine (1994), the Target Complex Program “Physical Education – Health of the Nation” (1998), the National Doctrine of the Development of Physical Culture and Sports (2004), the State Target Social Program for the Development of Physical Culture and Sports for the period up to 2024 year (2017, as amended in 2022). An analysis of the key objectives of the state policy for the development of the system of sports clubs made it possible to characterize its regulatory mechanism and track the results of its implementation. Results. The club form of organization of sports work is typical for most countries of the world. Sports clubs in Ukraine are the highest, most effective primary organizational link of the physical culture and sports movement. A number of researchers paid special attention to the scientific substantiation of various aspects of the activities of sports clubs. At the same time, there have been insufficient comprehensive studies on optimizing the activities and management of sports clubs. Ukraine, having at the present stage the characteristic features of socio-economic, political, cultural, legal development, needs an actual study and justification of the national system of sports clubs. The identified contradictions between the presence and growth of the social significance of sports clubs and the lack of scientific and methodological justification for their further development indicate the relevance of the chosen research vector.