Організаційно-правові засади політичних стратегій у процесі державного управління сферою фізичної культури і спорту

Abstract

The article attempts to study political strategies in the field of state management of physical culture and sports, since their introduction and implementation will create opportunities to take into account the individual interests of each person in the formation of a policy for the development of physical culture and sports based on new economic transformations and market relations, based on democratic and humanistic foundations and European standards of life. Materials and methods. During the research, both general scientific methods (analysis, synthesis, unity of historical and logical) and separate methodological approaches to interdisciplinary content were used, namely: systemic, comparative and structural-functional analysis. The article reflects publications based on modern research material. The content of normative-parvo documents, revealing the essence of state management in the sphere of physical culture and sports, was subject to a detailed analysis. Discussion. The priority directions of development of the sphere of physical culture and sports of Ukraine are determined, taking into account the system of resource provision of the sphere. The classification of interrelations between the state policy and the strategy of state management in the field of physical culture and sports is presented, which is revealed in the need to establish a dialogue interaction between the state and society. Results. The political strategy of state management in the field of physical culture and sports is the principles, means and methods by which the subjects satisfy their interests and solve specific problems. This is a process of strategic planning and management based on the interests of all social groups of the population. The optimal political strategy provides a balance between the economic and social components of the sphere. Thus, the structure of the political strategy of state management in the sphere of physical culture and sports includes the following components: – economic (methods and ways of implementation of resource provision); – normative (principles and methods of organizing the sphere of physical culture and sports); – social (participation of individuals and their associations in the process of strategy formation); – structural and managerial (methods and ways of managing the sphere of physical culture and sports); – communicative (procedures of information exchange between subjects and objects of the sphere of physical culture and sports). It is the optimal mechanism for the interaction of these components that allows for a constructive dialogue between subjects and objects of the sphere of physical culture and sports, to assess the quality of physical culture and sports services by consumers, and to expand the possibilities of satisfying all stakeholders in reforming the sphere. У статті здійснено спробу дослідження політичних стратегій у сфері державного управління фізичною культурою та спортом, оскільки їх упровадження та реалізація створить можливості врахування індивідуальних інтересів кожної людини під час формування політики розвитку фізичної культури і спорту на основі нових економічних перетворень і ринкових відносин, спираючись на демократичні та гуманістичні засади та європейські стандарти життя. Матеріали та методи. Під час виконання дослідження використані як загальнонаукові методи (аналізу, синтезу, єдності історичного та логічного), так і окремі методологічні підходи міждисциплінарного змісту, а саме: системний, компаративний і структурно-функціональний аналіз. У статті знайшли відображення публікації, основані на сучасному дослідницькому матеріалі. Детальному аналізу підлягав зміст нормативно-правових документів, які розкривають сутність державного управління сферою фізичної культури та спорту. Результати. Визначено пріоритетні напрями розвитку сфери фізичної культури і спорту України з урахуванням системи ресурсного забезпечення сфери. Представлено класифікацію взаємозв’язків між державною політикою та стратегією державного управління сферою фізичної культури і спорту, що розкривається в необхідності налагодження діалогової взаємодії між державою та суспільством. Висновки. Політична стратегія державного управління сферою фізичної культури і спорту являє собою принципи, засоби та методи, за допомогою яких суб’єкти задовольнлять свої інтереси та розв’язують конкретні проблеми. Це процес стратегічного планування й управління на основі інтересів усіх соціальних груп населення. Оптимальна політична стратегія забезпечує баланс між економічною та соціальною складовими частинами сфери. Отже, структура політичної стратегії державного управління сферою фізичної культури і спорту включає такі складові частини: – економічну (методи та способи здійснення ресурсного забезпечення); – нормативну (принципи та методи організації сфери фізичної культури і спорту); – соціальну (участь окремих індивідів та їх об’єднань у процесі формування стратегії); – структурно-управлінську (методи та способи управління сферою фізичної культури та спорту); – комунікативну (процедури обміну інформацією між суб’єктами й об’єктами сфери фізичної культури та спорту). Саме оптимальний механізм взаємодії цих складових частин дозволяє забезпечити конструктивний діалог між суб’єктами й об’єктами сфери фізичної культури та спорту, оцінити якість фізкультурно-спортивних послуг споживачами, розширити можливості задоволення потреб усіх зацікавлених сторін у реформуванні сфери.