Особливості фізичного виховання школярів спеціальної медичної групи із застосуванням тілесно-орієнтованих методів

Abstract

Relevance of the research topic. In connection with the increase in the number of children who have permanent disorders in the anatomical and functional state, the issue of preserving and restoring the health of schoolchildren is important in the concept of school education in Ukraine. The complexity of the process of organizing and conducting physical education classes for schoolchildren of a special medical group is due to their differences in age, gender, nature of the disease, functional and psychological parameters. The purpose of the study is to scientifically substantiate the content and structure of the physical education program for schoolchildren of a special medical group based on the use of body-oriented methods and experimentally determine its effectiveness. Research methods. The work used the methods of the theoretical level of research: analysis, comparison, induction, deduction, systematization and generalization of scientific and methodological literature, regulatory and legal documents. Work results. The flexibility index of the spine was significantly higher in schoolchildren of the experimental group compared to the control group by 2.1 cm (p < 0.05), the strength endurance of the back muscles – by 6.9 s (p < 0.05), the abdominal press – by 6.2 s (p < 0.05), spinal flexion – by 2.2 s (p < 0.05), spinal extension – by 3.20 s (p < 0.05). A comparison of the final values of the shoulder index showed the advantages of training according to the developed program with the use of body-oriented methods. The results of the shoulder index in the students of the experimental group were significantly higher by 1.87% (p < 0.05) compared to the students of the control group. Conclusions. As a result of the introduction of body-oriented methods into the pedagogical process of physical education of schoolchildren of a special medical group, statistically significant improvements in the results of the functional state of the musculoskeletal system in the experimental group were noted, which was accompanied by an increase in the mobility of the spine in its various departments and an improvement in strength endurance. Актуальність теми дослідження. У зв’язку зі збільшенням кількості дітей, які мають стійкі порушення в анатомо-функціональному стані, питання збереження та відновлення здоров’я школярів представляється важливим у концепції шкільної освіти України. Складність процесу організації та проведення занять з фізичного виховання для школярів спеціальної медичної групи обумовлена їх відмінностями за віком, статтю, характером захворювання, функціональними та психологічними параметрами. Мета дослідження – науково обґрунтувати зміст та структуру програми фізичного виховання школярів спеціальної медичної групи на основі застосування тілесно-орієнтованих методів та експериментально визначити її ефективність. Методи дослідження. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури, нормативно-правових документів. Результати роботи. Показник гнучкості хребта був достовірно вищим у школярів експериментальної групи порівняно з контрольною на 2,1 см (p < 0,05), силовою витривалістю м’язів спини – на 6,9 с (p < 0,05), черевного преса – на 6,2 с (p < 0,05), згинання хребта – на 2,2 с (p < 0,05), розгинання хребта – на 3,20 с (p < 0,05). Порівняння кінцевих значень плечового індексу показало переваги занять за розробленою програмою із застосуванням тілесно-орієнтованих методів. Результати плечового індексу у школярів експериментальної групи були достовірно вищими на 1,87% (p < 0,05) порівняно зі школярами контрольної групи. Висновки. В результаті впровадження тілесно-орієнтованих методів у педагогічний процес фізичного виховання школярів спеціальної медичної групи відзначені статистично достовірні покращення результатів функціонального стану опорно-рухового апарату в експериментальній групі, що супроводжувалося зростанням рухливості хребта в різних його відділах та удосконаленням силової витривалості.