Модернізація і розвиток вищої мистецької освіти: постнекласична альтернатива

Abstract

Тенденції цивілізаційного розвитку вимагають від системи освіти якісно нових результатів – підготовки не лише виконавця професійних функцій, а й суб’єкта професійної діяльності, який усвідомлює відповідальність за її результати, самостійно й компетентно приймає рішення. У сучасних умовах цю мету можна визначити як формування соціального суб’єкта цілісної, автономної діяльності і раціонально організованої особистості. Спроби подати компетентність як якість особистості, ототожнивши особистість випускника з сумою «присвоєних» ним компетенцій зумовлені тією самою просвітницькою моделлю – уявленням про всебічний розвиток особистості, хоча в цьому випадку компетенції вже не будуть інноваційними результатами освітнього процесу. Освіта дає можливість індивіду присвоювати багато різних компетентностей, проте такий процес передбачає певну інтелектуальну зрілість, уміння здійснювати вибір, бути відповідальним, усвідомлювати моральні, правові та інституційні рамки свого вибору і його наслідки. Інтелектуальне і моральне «Я» суб’єкта в цьому разі співвідноситься з його духовним потенціалом – освоєними індивідом вищими духовними цінностями. Від ступеня зрілості, сформованості ціннісного ядра особистості залежить, чим насправді стануть компетенції – якостями особистості чи технологічним інструментом, яким індивід зможе (або не зможе) скористатися в професійній і життєвій практиці.