Potentials of interdisciplinarity : Norbert Elias’ theory in the context of educology

Abstract

У сучасному контексті прискореної глобалізації та цифровізації між- та трансдисциплінарні дослідження заслужено набувають все більшої популярності серед дослідників різних дисциплін. В освітологічному контексті плідними можуть бути поєднання із суміжними дисциплінами, такими як, наприклад, філософія, соціологія або ж психологія. Попри деяку різницю у предметах дослідження та методології, доречні запозичення мають великий генеративний потенціал. Мета даної статті – на конкретному прикладі теорії соціального Норберта Еліаса продемонструвати, що теоретико-методологічна взаємодія соціології та освітології є продуктивною та важливою для пошуку нових дослідницьких питань та, відповідно, більш глибокого розуміння предмета дослідження. За допомогою якісного контент-аналізу та загальнонаукових методів теоретичного дослідження автор аналізує теорію соціального Норберта Еліаса та розкриває її зміст. Аналіз проходив у три етапи: підсумовуючий, експліцируючий та структуруючий. На першому етапі корпус текстів Еліаса був детально вивчений з метою створення єдиного тексту, який включає у себе усі елементи теорії. На другому етапі до незрозумілих пасажів тексту були додані коментарі експертів, що пояснювали деякі неоднозначні моменти. На третьому етапі текст був підданий інтерпретації-кодуванню, що дало змогу більш глибокого розуміння написаного. У результаті було встановлено, що теоретично-концептуальний апарат, що базується на поняттях фігурації, владних відносинах та індивідуальному та соціальному габітусі, розроблений Норбертом Еліасом для вивчення та розуміння навколишньої реальності, має потенціал бути застосованим в освітологічних дослідженнях. До плюсів у цьому випадку належить можливість одночасного мікро-, мезо- та макро- аналізу, додатковий кут зору та розширення арсеналу дослідницьких питань у освітології. До небезпек відноситься бездумний еклектизм та неналежна увага до особливостей предмету дослідження кожної з дисциплін. Приклад теорії Норберта Еліаса показує, що соціологічні теорії приносять із собою інше бачення реальності через застосування іншого концептуального та методологічного апарату. Цим самим вони можуть бути застосовані в ролі нової призми вивчення освітологічної проблематики. Після продуманого переосмислення вони допоможуть розкрити скриті дослідницькі питання та поглибити вже наявне знання. Стаття може бути цікава дослідникам, викладачам, студентам, а також усім, хто цікавиться питаннями міждисциплінарності, зокрема в освітології. In the modern context, inter- and trans-disciplinary studies are deservedly gaining more and more popularity. In the educological context, combinations with related disciplines, such as sociology, can be fruitful. Despite some difference in the subjects of research, relevant borrowings have great generative potential. The purpose of this article is to demonstrate, on the concrete example of the social theory of Norbert Elias, that the theoreticalmethodological interaction of sociology and educology is productive and important for finding new research questions and, accordingly, for a deeper understanding of the research subject. With the help of qualitative content analysis and general scientific methods of theoretical research, the author analyzes the social theory of Norbert Elias and reveals its content. The analysis took place in three stages: summarizing, explicating and structuring. At the first stage, the corpus of Elias’ texts were studied in detail in order to create a single text that includes all the elements of the theory. At the second stage, expert comments were added to unclear passages of the text, explaining some ambiguous points. At the third stage, the text was subjected to interpretation-coding, which enabled a deeper understanding of what was written. As a result, it was established that the theoretical-conceptual apparatus based on the concepts of figuration, power relations and individual and social habitus, developed by Norbert Elias for studying and understanding the surrounding reality, has the potential to be applied in educological research. The advantages in this case include the possibility of simultaneous micro-, meso- and macro-analysis, an additional point of view and an expansion of the arsenal of research questions in educology. Dangers include thoughtless eclecticism and inadequate attention to the peculiarities of the subject of research in each of the disciplines. The article may be of interest to anyone who is interested in issues of interdisciplinarity in educology.