Українські маркери ідентичності в емоційно-експресивному наративі: соціально-філософський вимір

Abstract

The analysis is focused on the disclosure of actual problems that are poorly developed in modern humanitarian studies (due to the lack of universalization of the concept of national identity in the projection on the semantics of the discourse). This study is related to the functioning (use) of diminutives in oral, artistic, media narrative. Special attention is paid to anthroponomastic (names). Their application in Ukraine is deeply related to issues of civil society and citizenshipidentity relationship due to their legal, linguistic, social and geopolitical origins. Usually, the use of such a name is a clear image of the cultural and historical heritage, the eternal distracting "maneuvers" of close neighbors, and the lack of a state strategy and policy for preserving national identity. It is substantiated that the hermeneutic manifestations of this phenomenon are binary formed on the manifestations of good and evil. The identification criteria of world-perception have the appropriate temporal-spatial complexity - from folk song usus to modern journalistic and media texts. Therefore, although diminutives convey the thematic universalism of genetic roots, they reproduce either social despair, or consolation or conviction about a family trauma, or deep inner feelings. Such self-reflection affirms the high spirituality and unique values of the Ukrainian national identity. It is proved that the identity based on diminutives created the national ground of expressiveness and symbolism of artistic, journalistic, media and especially vernacular narratives. The phenomenon of identity consists in broadcasting emotional and intellectual experiences with positive or protest manifestations of one's attitude towards phenomena, events or people. As a result of the conducted research, it is determined that from the appearance of oral folk creativity in Ukrainian fiction to modern journalism, the information and communication sphere, there is a deep philosophical immersion in the axiosphere of the inner human world as an amplification of the sign of national identity and its semantic conditioning. Аналіз зосереджений на розкритті актуальних проблем, які в сучасних гуманітарних дослідженнях є малорозробленими (через відсутність універсалізації поняття національної ідентичності в проекції на семантику дискурсу). Це дослідження пов’язане з функціонуванням (вживанням) демінутивів в усному, художньому, медійному наративі. Особлива увага приділяється антропономастиці (імена). Їхнє застосування в Україні глибоко пов’язане з питаннями громадянського суспільства та взаємозв’язком громадянство-ідентичність через їх правове, мовне, соціальне та геополітичне походження. Зазвичай застосування такої назви є чітким зображенням культурно-історичної спадщини, одвічних відволікаючих «маневрів» близьких сусідів та відсутності державної стратегії та політики збереження національної ідентичності. Обґрунтовано, що герменевтичні прояви цього явища є бінарно сформовані на проявах добра і зла. Ідентифікаційні критерії світосприйняття мають належну темпорально-просторову комплексність – від народнопісенного узусу до сучасного публіцистичного і медійного текстів. Отже, демінутиви хоча й транслюють тематичний універсалізм генетичного коріння, вони відтворюють чи то соціальний розпач, чи втішання або переконаність з приводу родинної травми, чи глибоких внутрішніх почуттів. Така саморефлексія утверджує високу духовність і непересічні цінності української національної ідентичності. Доведено, що ідентичність на основі демінутивів створила національний ґрунт виразності і знаковості художнього, публіцистичного, медійного й особливо народнорозмовного наративів. Феномен ідентичності полягає у транслюванні емоційних та інтелектуальних переживань із позитивними або протестними проявами свого ставлення до явищ, подій чи людей. Внаслідок проведеного дослідження обумовлено, що від появи усної народної творчості в українській художній літературі до сучасної публіцистики, інформаційно-комунікативної сфери спостерігається глибинне філософське занурення в аксіосферу внутрішнього людського світу як ампліфікації ознаки національної ідентичності та її семантичної обумовленості.