Використання сорому та провини у політичному популізмі

Abstract

The article explores rhetoric that aims to manipulate the emotions of shame, guilt, dignity, and shame. It has been proven that, regardless of ideological orientation, the politics of shame is used to influence collective identity. It is emphasized that the use of shame or guilt has an overpowering effect on the masses, as group guilt tends to elicit positive action, apology, and reparation, while group shame encourages distancing from the events that cause it. Populism is considered as an example of politics, rhetoric, or a mechanism of political manipulation that appeals to the masses, their inner world: needs, emotions, and feelings in order to create a sense of opposing their lives to the interests of the political elite. One of the interesting aspects of the phenomenon of contemporary populism is the appeal to shame itself, as shame and its effect on the electorate remain relatively unexplored, perhaps because the emotion tends to be elusive. It has been proven that it is characteristic of populism to draw lines between the population, contrasting a homogeneous part of the nation with certain “foreign” elements, because the formation of “we” unambiguously determines the emergence of “they”, “those”, “others” - carriers of identity that are significantly different from “we “. It was determined that left-wing populism seeks to return to the beginning of the European political project, while the right-wing populism broadcasts the negative discourse of restoration of state sovereignty. It has been proven that the emotional load of shame narratives is present both in the rhetoric of right-wing and left-wing populists. It is substantiated that there are significant differences in the objects of indignation of right-wing and left-wing populists: right-wing populism is characterized by repressed shame, which turns fear and insecurity into anger, indignation and hatred of perceived “enemies” and an unstable “self”; left-wing populism, in turn, is more associated with recognized shame, which allows people to self-identify as offended and humiliated by neoliberal policies and their supporters. У статті досліджується риторика, яка спрямована на маніпулювання емоціями сорому, почуття провини, гідності та ганьби. Доведено, що не залежно від ідеологічного спрямування, політику сорому використовують з метою впливу на колективну ідентичність. Акцентовано, що використання сорому чи почуття провини має надпотужний вплив на народні маси, оскільки групова провина, як правило, викликає позитивні дії, вибачення та відшкодування, тоді як груповий сором спонукає до дистанціювання від подій, що його викликають. Розглянуто популізм як приклад політики, риторики, чи механізму політичного маніпулювання, які апелюють до народних мас, їхнього внутрішнього світу: потреб, емоцій та почуттів з метою сформувати відчуття протиставлення їхнього життя інтересам політичної еліти. Одним із цікавих аспектів феномену сучасного популізму є звернення саме до сорому, оскільки сором і його вплив на електорат залишаються відносно недослідженими, можливо тому, що це почуття, як правило, є невловиме. Доведено, що популізму властиво проводити лінії між населенням, протиставляючи однорідну частину нації певним «чужорідним» елементам, адже формування «ми», однозначно обумовлює виникнення «вони», «ті», «інші» – носії ідентичності, що суттєво відрізняються від «ми». Визначено, що лівий популізм прагне повернутися до початку європейського політичного проєкту, у той час як правий транслює негативний дискурс відновлення суверенітету держав. Доведено, що емоційне навантаження наративів сорому присутнє і у риториці правих, і у риториці лівих популістів. Обґрунтовано, що існують значні відмінності в об’єктах обурення правих і лівих популістів: правий популізм характеризується пригніченим соромом, який перетворює страх і невпевненість у гнів, обурення та ненависть до сприйманих «ворогів» та нестійкого «я»; лівий популізм, у свою чергу, більше асоціюється з визнаним соромом, який дозволяє людям самоідентифікувати себе як ображених і принижених неоліберальною політикою та її прихильниками