Національна політика та бібліотечна справа в Україні у 1920-х роках

Abstract

Головними напрямами національної політики в Україні в 1920-х роках були українізація, яка передбачала використання української мови в сфері освіти, культури, суспільно-політичного життя та створення умов для освітньо-культурного розвитку національних меншин. В процесі проведення українізації, освітньо-культурної політики серед національних менших значне місце відводилося культурно-просвітницьким закладам, які мали пропагувати внутрішню політику радянської влади. Їхньою діяльністю опікувався Головполітросвіт при Народному комісаріаті освіти Української СРР. Бібліотечні установи акумулювали суспільно-політичну літературу, періодичні видання, поповнювалися виданнями творів класиків української літератури – Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Івана Карпенка-Карого, Архипа Тесленка тощо. У 1925 році для бібліотечної мережі республіки було закуплено 500 тисяч примірників книг, 75% з яких буди видані українською мовою, що поліпшувало процес українізації. Військові бібліотеки поповнилися 32 тисячами примірників уставів, підручників українською мовою. У 1920-х роках активно проводилася українізація саме сільських бібліотек з метою забезпечення селян навчальною, художньою, суспільно-політичною, довідниковою літературою, виданою рідною українською мовою.