Поняття та специфіка фольклору

Abstract

Головна специфічна ознака фольклору – його усність. Усна форма творення, синхронне і діахронне передання, іншими словами поширення творів фольклору в конкретний час, а також передання із уст в уста, від покоління до покоління. Неабияка роль при цьому належить пам'яті: саме в пам'яті носіїв фольклору, його індивідуальних і колективних виконавців зафіксовано весь багатоплановий обсяг фольклорної інформації: певні сюжети, тексти, форми, стабільні стереотипи. В науці існує думка про те, що фольклор – це мистецтво пам'яті. Отже, фольклор є усною народною творчістю із особливими специфічними ознаками. Він має велику кількість форм та засобів, передає життєдіяльність народу, його традиції та побут, оспівує мужність, хоробрість, честь, хитрість, відвагу та інші особистісні та колективні якості народу. Передається із уст в уста та є невід’ємним засобом виховання підростаючого покоління та народу в цілому, а також чинником збереження історично-зумовлених традицій, вірувань та норм.