Голодомор 1932-1933 рр. на Одещині у висвітленні документальних матеріалів

Abstract

Проблема голодомору 1923-1933 рр. в Україні довгий час не досліджувалась українськими істориками, так як архівні матеріали були засекреченими й інформація знаходилась під строгою забороною радянського уряду. Тож перші дослідження з’явилися за кордоном. В українській історіографії публікації розпочалися у 80-ті рр., коли заборона на інформацію про голодомор була знята. Досліджуючи зазначену проблему можна прослідкувати певну еволюцію в поглядах дослідників щодо причин цієї трагедії. Наприкінці ХХ ст. домінувала точка зору, що її витоки були пов’язані з економічним фактором і полягали в поверненні партії більшовиків до політики продрозверстки під виглядом хлібозаготівель. У сучасних українських дослідників не виникає сумнівів, що це спеціально організований партійним керівництвом країни злочин, націлений на підкорення селянства воєнно-комуністичним методам будівництва соціалізму. Ці висновки базуються на залученні нових джерел, насамперед свідчень очевидців. Адже радянським урядом ще в 30-ті рр. була знищена переважна більшість документів, які в тій чи іншій мірі проливали світло на страшні події в українських селах. Багато з них були просто сфальсифіковані. Тож справжньою знахідкою стали документи, які дивом збереглися в Державному архіві Одеської області. Вони безпосередньо вказують на організацію голодомору на Одещині.