Пороки як відображення аморальної складової моральної свідомості людини

Abstract

У статті розглядається проблема аморалізму як складової моральної свідомості. Визначається, що аморалізм репрезентує асоціальний внутрішній план вчинку і призводить до конституювання суб’єктом неконструктивних, дезадаптивних стратегій поведінки. Як узагальнений термін для опису різноманітних пороків, злої чи спотвореної сутності людської душі може бути представленим самостійним, незалежним вектором, який певним чином співіснує з моральними цінностями і принципами. Доведено, що пороки як морально-практичний феномен аморалізму обмежують свободу і автономію особистості. Amoralism represents the inner plane of a deed and acts like a reason of maladaptive strategies of behavior or functional ones from the standpoint of achieving authority and success, but condemned by society. The amoralism descriptors are considered on the basis of the following models: “the necessity of evil”, the freedom of self-determination, “goodness with fists”, Jesuitism, amoralism deviation, amoralism as authority tool, amoralism as psychological defense, amoralism as non-adaptive activity, amoralism as opposition to the comprehension of morality. It acts like a category describing various human sins, the imperfect essence of human soul. The following sins have been described: disappointment, condemnation, envy, pride, vanity, deceitfulness, greed, hate, cruelty, indifference, sloth, etc. These drawbacks are considered as sins of the human soul. The sins of behaviour involve bad habits (smoking, alcoholism, gluttony, lust), deeds condemned by society or law (swindle, theft, vandalism, murder). The two-level structure of the phenomenon of amoralism has been suggested. At the moral and theoretical level it is considered as evil which is opposed to goodness. At the moral and practical level it is represented by sins and is opposed to freedom. Sins are divided into sins of lack and sins of superfluity. The first ones are characterized by disregard, depreciation of moral values; the second ones – by the idealization and the expression “the end justifies the means”.