Напрями наукового аналізу поняття «культурна маргінальність»

Abstract

Напрями досліджень культурної маргінальності в американській та європейській науковій традиції багато в чому були зумовлені історично. Основні ідеї та проблемні поля можна згрупувати у кілька великих блоків. Перший містить дослідження у контексті етнокультурного та соціально-психологічного аспектів. Він цікавий варіантами трактування внутрішньо особистісних відмінностей культурного маргінала у традиції американського суб’єктивістсько-психологічного номіналізму. Інший підхід у дослідженні культурної маргінальності пов’язаний із урахуванням об’єктивних соціальних умов та орієнтований саме на вивчення цих умов та соціальних причин виникнення цього соціального явища. Розвиток концепції культурної маргінальності в європейській соціальній науці тяжіє саме до другого підходу. Специфіка європейського підходу у дослідженні культурної маргінальності визначається особливостями історичного розвитку, соціально-економічного устрою та політичного розвитку європейського простору, що зумовило межі досліджень зазначеного явища. Умовно порівнюючи американський і європейський підходи, можна констатувати, що у першому випадку маргінальності постає, швидше, як безоцінне поняття, що характеризує людину, тоді як у другому – з’являється певна негативна модальність у соціально-психологічній характеристиці культурного маргінала. Слід констатувати, що як соціальне явище культурна маргінальність є амбівалентною. Її можна інтерпретувати як феномен постійно присутній у будь-якій соціокультурної реальності, як культурну універсалію. У той самий час, культурна маргінальність містить імпульс змін соціокультурного простору. Таким чином, вона є наявною і всередині соціокультурної системи, та поза нею одночасно, оскільки здатна концентрувати у собі процеси трансформації соціокультурного поля. Вона може характеризуватись як точка біфуркації у динаміці соціокультурного буття. З огляду на багатогранності проявів культурної маргінальності у соціальному просторі сучасного суспільства її аналіз вимагав використання низки методів. Теоретико-методологічне вивчення економічної маргінальності в контексті соціальної філософії спрямоване, насамперед, на аналіз специфічності соціокультурних умов буття, які не вписуються в домінуючу парадигму мислення і тим самим часто показують протиріччя як суспільства в цілому, так і культурної підсистеми зокрема. Навіть із цих кількох визначень випливає, наскільки складний соціально-філософський аналіз культурної маргінальності та пов’язаних із нею елементів соціального та особистісного буття. The directions of research on cultural marginality in the American and European academic traditions have mainly been predetermined historically. The main ideas and problem fields can be grouped into several major blocks. The first one contains studies in the context of ethno cultural and socio-psychological aspects. It is interesting in its interpretations of intrapersonal characteristics of the cultural marginal person in the tradition of American subjectivist-psychological nominalism. The other approach to the study of cultural marginality is concerned with objective social conditions and focuses specifically on studying these conditions and the social causes of this social phenomenon. The development of the concept of cultural marginality in European social science tends towards the second approach. The specifics of the European approach to studying cultural marginality are determined by the specifics of historical development, the socio-economic structure and the political development of the European space, which has determined the limits of research into the phenomenon in question. By conventionally comparing the American and European approaches, it can be stated that in the first case, marginality is presented, rather, as an unrated concept that characterizes a person, while in the second, some negative modality appears in the social and psychological characteristics of the cultural marginal. It should be stated that, as a social phenomenon, cultural marginality is ambivalent. It can be seen as a phenomenon permanently presented in any socio-cultural reality, as a cultural universal. At the same time, cultural marginality contains an impulse for changes in the socio-cultural space. Thus, it is both inside and outside the socio-cultural system, as it is capable of concentrating the processes of transformation of the socio-cultural field within itself. It can be characterized as a bifurcation point in the dynamics of sociocultural beings. Due to the multifaceted manifestations of cultural marginality in the social space of modern society, its analysis required the use of a number of methods. Theoretical and methodological study of economic marginality in the context of social philosophy is primarily aimed at analysing the specificity of socio-cultural conditions of being, which do not fit into the dominant paradigm of thinking and, thus, often reveal contradictions in both society in general and the cultural subsystem in particular. Even these few definitions show how complex the socio-philosophical analysis of cultural marginality and related elements of social and personal being is.