Вплив української ідеї на становлення громадянського суспільства

Abstract

The need to fight for the unity of the state and civil society determines the search for the orientation of the individual in the socio-cultural space, which has received electoral qualitative changes in the process of national communication. Philosophical and humanistic understanding of the value of human life allows to effectively understand the experience of chivalrous service of the patriotic group of supporters of "public don Quixote", who de facto implemented the principles of constructive dialogue, because in socio-communicative processes the spiritual culture of young patriots is partially enriched appropriating certain axiomatic principles of the subjects that exercised the integrity of the methodological approach to the analysis of the democratic foundations of government and society and their socio-cultural interaction in civilized forms. The methodology of reproduction of modern communicative and public space is used to solve the problem of "electoral revolution" in civil society. The problem of the study is to analyze the socio-cultural reality as the deep essence of the information society, and due to the need for philosophical understanding of self-knowledge of the noble spirit of the national idea in its immanent essence. In the course of socio-cultural communication, civil society operates under the dominance of philosophers of culture. The article describes that in the world of qualitative changes in life post-classical knowledge covers the civilizational efforts of the Ukrainian nation during the original understanding of the spirituality of modern man in the context of developing aspects of anthropologization and synergetic futurologization of the spiritual "I". The author considers the problems of civic culture as an anthropologically – communicative holistic embodiment of the spiritual ideals of ethno-national development of the European world, which qualitatively affects the moral virtues of civilized man. It is gradually improving under the influence of the implementation of philosophers of education in public life, in particular in search of an algorithm for social reliability of defenders of reforming examples of public and high-tech professional activities. Anthropologization of public activity has primarily established in practice the civilizational goal of Ukraine – to compete on equal terms with highly developed countries and, accordingly, gradually develop in the cycle of evolutionary formation of civilizational levers of existence, influencing the achievement of optimal levels of human development, culture and art. Then the spirit of anthropologic develops all the existing socio-cultural opportunities in a civilized person, which are inherent in their own political nation. Civil society is gradually realizing its spiritual potential, finally at the turn of the XX–XXI centuries, overcoming some bureaucratic obstacles, often having limited access to the substantial influence of civilizational and patriotic forces, without which further evolution of human sophocracy and democratic society is impossible. According to tradition, the author considers the marked era of anthropologization of socio-cultural space as a "stage of civilizational flourishing" of Ukrainian post-Soviet society. Необхідність боротьби за єдність держави та громадянського суспільства обумовлює пошук орієнтації особистості в соціокультурному просторі, що отримало електоральні якісні зміни у процесі національного спілкування. Філософсько-гуманістичне осмислення цінності життя людини дозволяє ефективно зрозуміти досвід лицарського служіння патріотичної групи прихильників «громадського дон-кіхотства», які де-факто втілювали у життя принципи конструктивного діалогу, оскільки саме в соціо-комунікативних процесах духовна культура молодих патріотів збагачується громадським смислом, частково привласнюючи ті або інші аксіоматичні принципи суб’єктів, що здійснювали цілісність соціокультурного підходу до аналізу демократичних підстав влади і суспільства, взаємовпливу цивілізованих форм. Методологія відтворення сучасного комунікативно-громадського простору використовується для вирішення проблеми «електоральних змін» у громадянському суспільстві. Проблематика дослідження полягає в тому, щоб проаналізувати соціокультурну реальність як глибинну сутність інформаційного суспільства, обумовлена потребою у філософському осмисленні самопізнання шляхетного духу національної ідеї в її іманентній сутності. За ходою соціокультурної комунікації громадянське суспільство діє в умовах панування філософем культури. В статті розповідається про те, що в світі якісних змін буття постнекласичне пізнання охоплює цивілізаційні зусилля української нації під час оригінального осмислення духовності сучасної людини в контексті розвитку аспектів антропологізації та синергетичної футурологізації духовного «Я». Проблеми буття громадянської культури автор розглядає як антропологічно-комунікативне цілісне втілення духовних ідеалів етнонаціонального розвитку європейського світу, що якісно впливає на моральні чесноти цивілізованої людини. Вона поступово удосконалюється під впливом втілення в громадське життя філософем освіти, зокрема у пошуках алгоритму соціальної надійності захисників реформування зразків громадської та високотехнологічної професійної діяльності. Антропологізація громадської діяльності має насамперед встановлену практикою цивілізаційну мету України – на рівних конкурувати з високорозвиненими країнами та, відповідно до неї, поступово розвиватися за циклом еволюційного становлення цивілізаційних важелів буття, вплинувши на досягнення оптимального рівня найвищого розвитку людини, культури та мистецтва. Тоді дух антропологізму розвиває всі існуючі у цивілізованій людині соціокультурні можливості, які закладені власною політичною нацією. Громадянське суспільство поступово реалізує свій духовний потенціал, нарешті на зламі ХХ–ХХІ ст., долає деякі бюрократичні перешкоди, часто-густо маючи обмежений доступ до субстанційного впливу носіїв цивілізаційно-патріотичних сил, без чого неможлива подальша еволюція софократії людини та демократичного суспільства. За традицією, означену добу розвитку антропологізації соціокультурного простору, автор розглядає як «стадію цивілізаційного розквіту» українського пострадянського суспільства.