Features of educator – child relations in kindergarden groups

Abstract

Основною метою дослідження є вивчення особливостей стосунків між вихователем та дитиною в закладах дошкільної освіти. Багато людей думають, що налагодження стосунків зі своїми дітьми і розвиток позитивних якостей – це відповідальність батьків. Тільки мама може краще зрозуміти свою дитину і обійняти її із теплотою і ласкою. В деяких випадках через несприятливі сімейні умови найважливішою і улюбленішою людиною для дитини стає не батько чи мати, а вихователь. Більше століття діти у всьому світі ростуть у соціальних установах. Досвід у цій сфері розширюється. Не лише батьки беруть участь у розумовому розвитку дітей, що виховуються в цих установах, учителі (вихователі) також активно беруть участь у цьому процесі. Т. Макова, Л. Ємельянова, Л. Загик, Ю. Макова підходять до проблеми з погляду принципу єдності у вихованні дитини. Оскільки вони довгий час жили разом зі своїми батьками, взаємодія з педагогами також сприяє розумовому розвитку. Він діє як впливовий чинник. Виховання дітей в сім'ї і державних закладах дошкільної освіти вимагає спільної мети і завдання. У кінці дошкільного віку розумові здібності дітей характеризуються більшою зацікавленістю в задоволенні своїх потреб у діяльності з дорослими і однолітками при одночасному прийнятті індивідуальності особистості. Фактично, це займає провідне місце в їх мотивах. У цей період основний акцент у діяльності дитини робиться на самоствердженні в стосунках з людьми. Практика поводження з предметами продовжує покращуватися у старшому віці, але може не бути пріоритетом для дитини. Тому що вона вже усвідомлює речі і події, які мають особливе значення для її життя. Знаючи свої ознаки і характеристики, вони знайомляться з багатьма автоматизованими системами дій. Many people think that to make relationships with their children and to develop positive qualities are just in the responsibility of parents. Only a mother can better understand her child and embrace him / her with warmth and caress. In some cases, due to unfavourable family conditions, the most important and beloved person for a child is not the parent, but the caregiver. It is the naturalist who meets the needs of the child, takes care of him / her and, which is most important, loves him / her. The purpose of the researchis is to study features of educatior-child relations in the kindergardens. For more than a century, children around the world have been growing up in social institutions. The experience in this field is expanding. Parents are not the only ones involved in the mental development of children raised in these institutions, teachers (educators) are also actively involved into this process. T. A. Makova, L. Q. Yemelyanova, L. V. Zagik and Y. G. Makova approach to the problem in the viewpoint of the principle of unity in the upbringing of the child. As they have lived together for a long time with their parents, the interaction with educators also covers child’s mental development. It acts as an influential factor as well. Children’s family education and public pre-school education require a common goal and purpose. At the end of the pre-school age, children's mental abilities are characterised by the fact that they are more interested in meeting their needs in activities with the elderly and peers, at the same time accepting themselves as individuals. In fact, it occupies a prominent place in their motives. During this period, the main focus of the child's activities is on self-affirmation in dealing with people. The practice of handling objects continues to improve at a later age but it may not be a priority for the child because he / she already recognises things and events that are of special importance for his / her life. By being aware of their signs and characteristics, they become familiar with many automated systems of action.