Процессы обобщения в науке: философский анализ

Abstract

Аналізовані процеси узагальнення вважаються однією з найважливіших у методології наукового знання. Узагальнюючий образ – цілісне збагачене уявне освіту, якому притаманні нові ознаки та властивості досліджуваних явищ – сприяє пошуку цілісного погляду на світ. У свою чергу, створена в процесі узагальнення систематизація ознак і властивостей явищ, що вивчаються, виступає основою для концентрації нових знань про дійсність, що вивчається. Аналіз істоти процесів узагальнення показує, що узагальнені форми (понять, законів, теорій) спираються більш широку сферу дійсності. Зміст попереднього рівня знань включаються до нових узагальнених форм як граничний або окремий випадок і одночасно досягається глибше його розуміння. Нові математичні форми вираження знань, що виробляються в процесах узагальнення, є більш абстрактними і характеризуються більш опосередкованим зв’язком з досвідом, з безпосередньо даними. Як метод отримання та вираження нового знання, узагальнення є рушійною силою наукового прогресу. Наука розглядається в її розвитку, усталені схеми позбавляються універсальності, процес пізнання розглядається як процес послідовного та закономірного руху до абсолютної істини. Процеси узагальнення виступають як генералізація фізичних теорій, у результаті вдається єдиним чином описати клас фізичних явищ проти попередніх формулювань (варіантів) теорії. Тому узагальнення є магістральним шляхом розвитку знання. Математичний формалізм не тільки розширює сферу дії теорії, але й водночас дає змогу виявити нові класи закономірностей, виявити більш тонку структуру реальності, що вивчається. The analyzed processes of generalization are rightfully considered one of the most important in the methodology of scientific knowledge. The generalizing image is an integral enriched mental formation, which has new signs and properties of the phenomena under study, which promotes the search for an integral view of the world. In turn, the systematization of signs and properties of the phenomena under study, created in the process of generalization, serves as the basis for the concentration of new knowledge about the reality being studied. Analysis of the essence of the processes of generalization shows that generalized forms (concepts, laws, theories) are based on a wider sphere of reality. The content of the previous level of knowledge is included in new generalized forms as an extreme or special case, and at the same time a deeper understanding of it is achieved. Developed in the processes of generalization, new mathematical forms of expression of knowledge are more abstract and are characterized by a more indirect connection with experience, with direct data. As a method of obtaining and expressing new knowledge, generalization is the driving force behind scientific progress. Science is considered in its development, established schemes are deprived of universality, the process of cognition is viewed as a process of consistent and regular movement towards absolute truth. Generalization processes act as a generalization of physical theories, as a result of which it is possible to describe the class of physical phenomena in a unified way in comparison with the previous formulations (versions) of the theory. Therefore, generalization is the main path of knowledge development. In this regard, generalization proceeds in its mathematical formalism, which not only expands the scope of the theory, but at the same time will make it possible to identify new classes of regularities, to reveal a more subtle structure of the studied reality.