Автентичність і ідентичність як методологічні концепти дослідження соціального

Abstract

Актуальність цієї проблеми зумовлена тим, що соціальний розвиток в його економічних, технологічних, політичних проявах зачіпає не тільки форми соціальних інститутів, а й насамперед світогляд і буттєві практики індивідів. Крах соціальних утворень, що довгий час вважалися традиційними і доповнюючими один одного, зміни технологічного вигляду світу не вирішили проблем соціуму, а певною мірою навіть погіршили нерівність через формування ситуації цифрового розриву між членами суспільства. Структурні кризи політичних систем, що призводять до девальвації легітимності і делегітимізації соціальних інститутів, фрагментаризації громадських рухів, що веде до розмивання загальнозначущих тенденцій, – все це штовхає як індивідів, так і соціальні групи на пошуки підстав, здатних дати хоча б мінімум, але визначеності, що характеризує наявність сенсу в їхньому існуванні. Тут і виникає проблема пошуку автентичних соціальному суб’єкту смислів. Не уникла цієї проблеми і філософія пострадянського простору, емансипація якої (під емансипацією тут розуміється звільнення від забобонів, упереджень і адміністрування) дещо затягнулася, передусім щодо інституційних форм. «Наївно забувати про колосальну силу інерції інститутів і звичок мислення: є кафедри, факультети, навчальні плани, філософські кадри, штатні розписи, профспілки працівників розумової праці тощо. Колеса цієї машини планетарного масштабу можуть обертатися практично в колишньому режимі ще довго після того, як це втрачає розумний сенс. Перед обличчям прагматичної революції Kathederphilosophie зберігає олімпійський спокій, і в цьому немає нічого дивного: якщо ти не відчуваєш обов’язку приймати виклик, то він для тебе взагалі не існує» [1]. Слід зазначити, що певна синонімічність концептів «автентичність» і «ідентичність» часто-густо вводить в оману учасників обговорення багатьох проблем, що стосуються саморефлексії суб’єктів соціальної дії. Але навіть побіжний погляд на смисли цих концептів змушує з обережністю ставитися до їх нібито синонімічності. Так, концепт «автентичний» найчастіше тлумачиться як похідне від грецького authentikos – справжній, що виходить із першоджерела. У той же час концепт «ідентичний» – від лат. identicus, не претендує більш ніж на тотожність, однаковість. Найімовірніше, тут ми можемо говорити про те, що автентичність є результатом рефлексії соціального суб’єкта насамперед щодо себе, тоді як ідентичність виступає результатом класичних операцій формально-логічного ряду. Однак без аналізу базового в рамках сформульованої проблеми поняття «автентичний» досить непросто не тільки зрозуміти, але і усвідомити проблему загалом. Тому однією з цілей цієї роботи і є формулювання підходів до дослідження одного з найважливіших в концептуальному полі соціології понять, перш за все в мінливому контексті маргінальних станів суспільного розвитку, а саме поняття «автентичний». The relevance of the problem under consideration is due to the fact that social development in its economic, technological, political manifestations affects not only the forms of social institutions, but also, first of all, the worldview and issues of being. The collapse of social formations, which for a long time were considered traditional and complementary to each other; changes in the technological image of the world, structural crises of political systems, leading, on the example of our state experience in recent years, to the devaluation of legitimacy and the delegitimization of social institutions; fragmentation of social movements, leading to the erosion of generally significant trends - all this pushes both individuals and social groups to search for grounds that can give at least a minimum, but certainty characterizing the presence of meaning in their existence. This is where the problem of finding meanings that are authentic to the social subject arises. Interdisciplinary methods applied to the analysis of the problem should help to strengthen the true meanings of the concepts under consideration. It should be noted that the apparent synonymy of the concepts "authenticity" and "identity" often misleads the participants in the discussion of many problems concerning the self-reflection of the subjects of social action. But even a cursory glance at the meanings of these concepts makes us wary of their alleged synonymy. Thus, the concept “authentic” is most often interpreted as a derivative of the Greek authentikos – authentic, coming from the original source. At the same time, the concept “identical” is from lat. identicus, makes no claim more than identity, sameness. Most likely, here we can say that authenticity is the result of the reflection of the social subject, first of all with respect to itself, while identity is the result of classical operations of the formalological series. However, without analyzing the basic concept of “authentic” within the framework of the formulated problem, it is rather difficult not only to resolve, but also to understand the problem as a whole. Therefore, one of the goals of this work is to formulate approaches to the study of one of the most important concepts in the conceptual field of sociology, primarily in the context of changing, marginal states of social development, namely, the concept of “authentic”. The results of the study are an attempt to correlate methodological approaches in the study of authenticity and identity, when the discourse on these issues must be analyzed in the context of the worldview and the logic of the development of the era, emphasizing the impossibility and shortsightedness of absolute and non-relative interpretations.