Понятие личности в теории коммуникации

Abstract

The main purpose of the article is to determine the forms and types of communication between people in the process of communication, their manifestation, study of problems associated with the concept of "personality" as an element of interpersonal communication. It is noted that many thinkers of different periods, highlighting the important problem of communication in general, noted its value and importance for human life, society and culture. It is emphasized that communication, from a historical point of view, past and present, finds a future with the characteristics of consciousness and the laws of human society, as well as with the characteristics of cultural traditions. The methodology and methods used relate to certain materials, which include the study of the communication process as a theoretical and methodological basis for research. Since personal motives are the subject of research in the process of communication, the article used methods such as analysis, induction and deduction. The main scientific innovation: the study of the subject of personality in the process of communication is one of the most pressing problems. The problem of communication has been analyzed by modern scientists from different points of view: communication, as a process of generalizing the moral values of a person in connection with its spiritual traditions; an indicator of the formation of the inner spiritual culture of a person, his attitude to the world and his perception of the world; the success of language communication; affects the structure of a person's personality, speculation with its vital values and values, etc. Основна мета статті – визначення форм і типів спілкування між людьми в процесі спілкування, їх прояви, вивчення проблем, пов’язаних із поняттями «особистість», як елементу міжособистісних спілкувань. Відзначається, що багато мислителів різних періодів, виділяючи важливу проблему спілкування загалом, відзначали її цінність і важливість для життя людини, суспільства і культури. Підкреслюється, що комунікація з історичної точки зору, минулого і сьогодення, знаходить майбутнє через особливостями свідомості і законами людського суспільства, а також з особливостями культурних традицій. Використовувані методологія і методи належать до певних матеріалів, які включають вивчення комунікативного процесу як теоретичну і методологічну основу дослідження. Оскільки особистісні мотиви є предметом дослідження в процесі комунікації, в статті були використані такі методи, як аналіз, індукція і дедукція. Основні наукові нововведення: вивчення предмету особистості в процесі спілкування – одна з найактуальніших проблем. Проблема спілкування була аналізувана сучасними вченими з різних точок зору: комунікація, як процес узагальнення моральних цінностей людини в зв’язку з її духовними традиціями; показник сформованості внутрішньої духовної культури особистості, її ставлення до світу і його світосприйняття; успішність мовного спілкування; впливає на структуру особистості людини, спекуляцію з її життєвими значеннями і цінностями тощо. Прояснення всіх цих питань з нового ракурсу можна вважати важливим фактором, що визначає новизну дослідження. Результати дослідження. Відзначається, що в класичній філософії питання комунікації, що мають методологічне значення, розглядалися з точки зору когнітивних взаємодій суб’єкта і об’єкта, під час пояснення когнітивних відносин з соціально-економічними структурами. В результаті нашого дослідження ми дійшли таких висновків: 1. Сучасна філософія пізнання вивчає проблему спілкування. 2. Філософія пізнання розглядає свідомість як складний багаторівневий процес, що складається з когнітивного, цілісного, емоційного, раціонального і вольового складників. 3. Комунікація – це головний засіб людського існування і впевненості в собі. 4. Сприйняття й універсальне усвідомлення світу відбувається в процесі спілкування. 5. Процес комунікації – це важливий фактор у становленні людини як особистості.