Синергетические уровни социального. к методологии анализа социально-философских проблем

Abstract

Актуальність цієї проблеми диктується постійно мінливим світом, у якому суспільство і різні соціальні групи шукають свою ідентичність. Ці пошуки вимагають нових методологічних підходів і аналізу висунутих теоретичних конструктів, що дозволяють описувати мінливу соціальну дійсність. Найбільш адекватною методологією, на наш погляд, у даних умовах може послужити саме синергетичний підхід і його напрацювання. Слід нагадати, що в науковій методології спостерігається певний вододіл двох великих парадигм – класичної та постнекласичної парадигми. У загальному вигляді класична парадигма підпорядкована лінійності і пошуку єдиних рішень. У контексті ж постнекласичної парадигми фахівці синергетики вважають нелінійність, а також мультивариативном і альтернативність швидше перевагою. Реальний світ нелинеен, вважають вони. І процеси навколишньої природи постають більш складними і вражаючими, нехай і не передбачуваними до кінця, але обережне до власних трактувань відношення оберігає від уявного розуміння і робить готовим до появи несподіваних «чорних лебедів». Найчастіше важливіше не стільки дати правильний прогноз, скільки попередити про помилковість вузьких висновків. Конкретна подія на одному рівні переростає в подію іншого порядку, а також отримує наступний імпульс розвитку і супровід іншими подіями на наступному рівні. Якщо на кожному етапі недооцінити можливий синергетичний ефект, то кожен фінал виявляється повністю однозначно непередбачуваним. Спостерігаються нелінійні сценарії подій, а з недооціненості результатів випливає неможливість точного передбачення – чим саме закінчиться сет на кожному рівні, оскільки в гру постійно включаються інші рівні і їх суб’єкти, і вони також диктують певні умови. Метою роботи є демонстрація еврістичності рідко використовуваних синергетичних моделей, що дозволяють прогнозувати розвиток суспільства і моделювати ймовірні наслідки сингулярних станів суспільства. Прийняті синергетичні методології дозволяють розглядати суспільство і його структури як єдність безлічі рівнів, які зумовлюють один одного. The relevance of the problem under consideration is dictated by the constantly changing world in which society and various social groups are looking for their identity. These searches necessarily require new methodological approaches and analysis of the proposed theoretical constructs that allow describing the changing social reality. The most adequate methodology, in our opinion, in these conditions can serve precisely the synergetic approach and its developments. It should be recalled that in scientific methodology there is a certain watershed between two major paradigms – the classical and post-non-classical paradigms. In general, the classical paradigm is subject to linearity and the search for unique solutions. In the context of the post-nonclassical paradigm, synergeticists consider nonlinearity, as well as multivariate and alternativeness, rather to be an advantage. The real world is not linear, they say. And the processes of the surrounding nature appear more complex and impressive, albeit not completely predictable, but a cautious attitude to one's own interpretations protects against imaginary understanding and makes us ready for the appearance of unexpected “black swans”. It is often more important not so much to give a correct forecast as to warn about the fallacy of narrow conclusions. A specific event at one level develops into an event of a different order, and also receives the next development impulse and is accompanied by other events at the next level. If at each stage the possible synergistic effect is underestimated, then each ending turns out to be completely unambiguously unpredictable. Nonlinear scenarios of events are observed, and the underestimation of the outcomes implies the impossibility of accurate prediction – how exactly the set will end at each level, since other levels and their subjects are constantly included in the game, and they also dictate certain conditions. The aim of the work is to demonstrate the heuristicity of rarely used synergetic models that make it possible to predict the development of society and model the probabilistic outcomes of singular states of society. The adopted synergetic methodologies allow us to consider society and its structures as a unity of many levels that determine each other.