Духовна безпека україни в контексті викликів сучасності

Abstract

З посиленням сучасних викликів, які зумовлені нестабільністю у світі, впливом деструктивних процесів глобалізації, сучасними інформаційними загрозами, невизначеністю ціннісних смислів та орієнтирів як окремої особи, так і всього українського суспільства, збільшується усвідомлення негативних наслідків кризи духовності та культури в українському суспільстві, що загострює актуальність питання забезпечення духовної безпеки. Це питання для українського суспільства набуває все більшої актуальності, в тому числі і внаслідок причин послаблення єдності українського суспільства, що певною мірою стало причиною політичних та збройних протистоянь на Сході України, АР Крим, загалом в країні. Метою статті є уточнення дефініції «духовна безпека», з’ясування сутнісних вимірів зовнішніх та внутрішніх загроз духовної безпеки української держави на сучасному етапі її розвитку, розгляд основних напрямів державної політики у сфері духовної безпеки як важливого чинника національної безпеки України шляхом аналізу стратегічних нормативно-правових документів у галузі забезпечення духовної безпеки держави, що потребують постійного об’єктивного системного вивчення, визначення пріоритетних завдань України у сфері забезпечення духовної безпеки. У результаті дослідження уточнено поняття «духовна безпека» та визначено, що духовною безпекою держави можна вважати всебічний захист культурно-ціннісного простору країни, підвалин національно-культурної ідентичності народу, національних інформаційних ресурсів від зовнішніх та внутрішніх агресивних впливів. Проаналізовано сутність основних зовнішніх загроз духовної безпеки держави, що пов’язані, зокрема, з неоліберальною моделлю глобалізації, вестернізацією масової культури, інформаційними викликами у парадигмі гібридної війни та внутрішніх загроз, які детерміновані духовно-гуманітарною кризою суспільства, відсутністю системи ціннісних орієнтирів в українському суспільстві, до кінця не сформованою загальнонаціональною ідентичністю українців, високим рівнем корупції, соціокультурним розшаруванням тощо. У дослідженні акцентується увага на відсутності загальнонаціональної ідеології, яка в сучасних умовах формування політичної нації, ідейно-ціннісної дезорієнтації, конфліктогенності ментально-культурних чинників українського суспільства, мала б слугувати консолідації нації, бути спрямованою на активізацію інтелекту, волі і сили суспільства для подолання в країні глибокої кризи, сприяти об’єднанню України, соціальній інтеграції, бути запобіжником політичним суперечкам у державі. У дослідженні наголошується на недостатності відображення проблематики духовної безпеки у стратегічних документах України національного безпекового спрямування. (Закон України «Про національну безпеку» 2018 року, «Стратегія національної безпеки» 2020року). Попри наявні зовнішні та внутрішні загрози духовній безпеці країни та загострену суспільну та державну увагу до цих негативних тенденцій, питання духовного захисту як однієї з складників національної безпеки у стратегічних безпекових документах української держави представлені фрагментарно та безсистемно. Цей факт потребує виправлення шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства. У статті підкреслюється, що пріоритетними завданнями України у сфері забезпечення духовної безпеки виступають: вдосконалення нормативно-правової бази забезпечення духовної безпеки держави у контексті сучасних викликів, зокрема створення окремої Стратегії духовної безпеки держави, створення нової загальнонаціональної ідеології на засадах системи цінностей, яка б була сприйнята та підтримана всіма суспільними групами, що дозволить створити умови для визначення національної ідеї, формування цілісної національної самосвідомості. На виконання цілей та основних напрямів державної політики у сфері духовної безпеки, які визначені у чинній Стратегії національної безпеки та спрямовані, зокрема, на розвиток людського капіталу як запоруки майбутнього України шляхом модернізації освіти і науки, стає першочерговим завдання – звернути увагу держави на можливості саме гуманітарної освіти у формуванні духовно цілісної особистості, відтворення національної культури. Зорієнтувати державну політику у галузі національної освіти на розвиток її гуманітарної сфери, неприпустимість скорочення навчальних годин у навчальних планах дисциплін соціогуманітарного циклу (зокрема, української мови та літератури, національної та світової історії і культури, філософії, правознавства, етики тощо), які виступають фундаментальним ціннісно-світоглядним та національно-консолідаційним потенціалом, реалізація якого має першочергове значення у контексті забезпечення національної, зокрема, духовної безпеки в Україні. Враховуючи сучасні інформаційні виклики актуальної необхідності набуває включення елементів сучасної медіаосвіти у навчальні курси. Topicality. The intensively increasing challenges that have been caused by global instability, destructive impact of globalization, the threats of modern information security, and dubious values and orientations of both individuals and the whole Ukrainian society are accompanied by the increased awareness of negative consequences of the crisis of spirituality and culture for the Ukrainian society. This issue is becoming increasingly important, also due to the weakening of the unity of the Ukrainian society, which has become, to some extent, the cause of political and armed confrontation in East Ukraine, Crimea, and the country as a whole. The purpose of the article is to clarify the definition of “spiritual security”, to outline the essential dimensions of external and internal threats to the spiritual security of the Ukrainian state at the current stage of its development, to consider the main directions of state policies in the field of spiritual security as an important factor of national security through an analysis of legal documents in the field of spiritual security of the state, which require conducting a consistent objective systematic study and determining priority tasks in the field of Ukraine’s spiritual security. As a result, the study allowed clarifying the concept of “spiritual security” and determining that the spiritual security of the state can be considered a comprehensive protection of cultural and value space of the country, the foundations of national and cultural identity, and national information resources from external and internal aggressive influences. The paper analyses the essence of the main external threats to the spiritual security of the state, which are related, in particular, to the neoliberal model of globalization, westernization of mass culture, information challenges in the paradigm of hybrid warfare, and internal threats determined by the spiritual and humanitarian crisis of society, lack of values in the Ukrainian society, not yet fully formed national identity of Ukrainians, high levels of corruption, socio-cultural stratification, etc. The study focuses on the lack of national ideology, which in the current conditions of political nation formation, ideological and value disorientation, conflict of mental and cultural factors of Ukrainian society, should serve to consolidate the nation, be aimed at activating the intellect, will and strength of the country to overcome deep crisis, to promote the unification of Ukraine, social integration, and to be a safeguard against political disputes in the state. The study emphasizes the inadequate reflection of the issue of spiritual security in the strategic documents on the national security orientation of Ukraine (Law of Ukraine on National Security, 2018 and National Security and Defence Strategy of Ukraine, 2020). Despite the existing external and internal threats to the country’s spiritual security and increased public and state interest in these negative trends, the issues of spiritual protection as one of the components of the national security are presented inconsistently and unsystematically in the strategic security documents of the Ukrainian state, i.e. in a fragmented way. This gap needs to be reduced by making appropriate changes to the current legislation. The article emphasizes the priority tasks of Ukraine in the field of spiritual security. They are improvement in the legal framework for spiritual security of the state in the context of modern challenges, including the development of a separate strategy of spiritual security and creation of a new national ideology based on the system of values which would be perceived and supported by all social groups. This will lay a foundation for shaping the national idea and developing a holistic national identity. In order to fulfil the goals and follow main directions of the state policy in the field of spiritual security, which are defined by the current National Security Strategy, and aimed, in particular, at the development of human capital as a guarantee of Ukraine’s future by modernizing the system of education and science, it becomes a priority to draw the government’s attention to the role of humanitarian education in shaping a spiritually holistic personality and revitalizing the national culture. It is crucial to direct the state policy in the field of national education towards the development of its humanitarian sector and not to reduce course load for socio-humanitarian disciplines (including the Ukrainian language and literature, National and World History and Culture, Philosophy, Jurisprudence, Ethics, etc.) that constitute a fundamental value-worldview and national-consolidation potential, the implementation of which is of paramount importance in the context of ensuring national, in particular, spiritual security in Ukraine. Considering the modern information challenges, it is becoming urgent to include the elements of modern media education in training courses.