Конструювання образів історичної свідомості у літературі для дітей

Abstract

Усвідомлення минулого породжує історію як спогад про минуле, його розуміння та істо ричну свідомість. У цьому контексті першочерговою є проблема становлення історичної свідомості дитини. Філософське осмислення ставлення людини до світу і самої себе у віко вому плані починається зі ставлення до навколишніх світів та власного життєвого світу. Історична свідомість дитини виступає як осмислення ставлення до історії світобудови в її різних видах та до історії свого життєвого світу. Подієвість часу життєвого досвіду дітей стає предтечею їх історичної свідомості. Історія життєвого досвіду ліпить певну культуру особистості. Культура починає конструювати життєвий досвід через творчість та норми. Особливу роль відіграють знайомства з історичними подіями, героями, художньою літературою для дітей, тим самим оформляється фрагментарна історична і міфологізована свідомість. Історична фаза розвитку культури суспільства – це свого роду відбиток фактів, який накладається на історико-міфологізовану свідомість дитини. Факти історії культури суспільства починають вибудовувати міфологізовану історичну свідомість у пояснювальну та передбачувану систему знань. Епоха радянської культури, виховуючи дітей і молодь на певних героїчних сюжетах, створювала образ своєї (радянської) людини. Історичну прозу для дітей, як і більшу частину дитячої літератури радянського періоду, найчастіше розгляда ють у категоріях ідеологічної догми, адже саме історичне знання було покликане формувати такі важливі радянські постулати, як патріотизм і пролетарський інтернаціоналізм, дати марксистське розуміння «формаційного» підходу до історії як зміни економічних формацій у результаті класової боротьби, чим зводити до мінімуму розуміння ролі культури та особи стості в тому чи іншому історичному процесі. Однак історична повість для дітей радянсько го часу була суперечливим явищем, необхідність історичного знання для відновлення зв’язку в часі саме в цьому жанрі виконувала неоднозначну роль. Історичний наратив дозволяє нам спостерігати за різними тенденціями у формуванні дискурсу дитячої літератури (від відвер то пропагандистського до не менш відвертої «фронди» – «опозиційного просвітництва»). Awareness of the past generates history as a memory of the past, its understanding and historical consciousness. In this context, the priority is the problem of formation of the historical consciousness of the child. Philosophical understanding of man’s attitude to the world and himself in terms of age begins with the attitude to the worlds around him and his own world of life. The historical consciousness of the child acts as an understanding of the attitude to the history of the universe in its various forms and to the history of his life world. The eventfulness of children’s life experience becomes a forerunner of their historical consciousness. The history of life experience sculpts a certain culture of personality. Culture begins to construct life experiences through creativity and norms. Acquaintances with historical events, heroes, fiction for children play a special role. Thus a fragmentary historical and largely mythologized consciousness is formed. The historical phase of the development of the culture of society is a kind of imprint of facts, which is superimposed on the historical and mythologized consciousness of the child. The facts of the history of the culture of society begin to build a mythologized historical consciousness into an explanatory and predictable system of knowledge. The epoch of Soviet culture, educating children and youth on certain heroic plots, created the image of its own, Soviet man. Historical prose for children, as well as most of the children’s literature of the Soviet period, is often considered in terms of ideological dogma. After all, historical knowledge itself was designed to form such important Soviet postulates as patriotism and proletarian internationalism, to give a Marxist understanding of the “formational” approach to history as a change of economic formations as a result of class struggle and thus to minimize understanding of the role of culture and personality in historical process. However, the historical story for children of the Soviet era was a controversial phenomenon: the need for historical knowledge to reconnect in time in this genre played an ambiguous role. The historical narrative allows us to observe various tendencies in the formation of the discourse of children’s literature – from openly propagandistic to no less frank “front” – “opposition enlightenment”.