Холістично-екзистенційний вимір людського буття у співвідношенні категорій «здоров’я» – «хвороба»

Abstract

The article reveals the evolution of views on the nature of understanding the integrity of human existence, as well as the essence of existential problems of life and death in the context of the relationship between the categories “disease” and “health”. It is determined that the change in health models is due to the development of worldview ideas about the ways of human existence in the world, as well as the transformation of views on the essence of life and death. The ancient model of health is based on the concept of harmony of soul and body, measure and good, the indissoluble unity of beauty and moral action. Unlike the ancient model, the medieval model of health proceeds from the postulate of sinfulness, non-wholeness of a person, opposition of soul and body, and the superiority of mental health over physical health. The transition to the classical model of Health is marked by an appeal to the physical dimension of health, a mechanistic view of the correlation between the categories of “health” and “disease”. This leads to the loss of a holistic vision of human existence. Removal of contradictions between spirit and body and return to a holistic-existential interpretation of human existence occurs after the formation of a non-classical model of health, in which life becomes a primary phenomenon. The post-non-classical health model is characterized by the desubstancialization of the categories “health” and “disease”, which implies the definition of their relativity and mutual transition. The shift of emphasis from the problems of death to the issues of infinite life is due to the dominance of hedonistic values. Today, the logic of the binary relationship between “health” and “disease” forms the entire space of a person’s life. This is due to quarantine restrictions to protect against coronavirus infection. The coronavirus factor provoked a total informationalization of society, normalized new forms of organization of education, work and leisure, and significantly expanded the sphere of the virtual economy. The spread of a person's loneliness, threats to his freedom in the face of various prohibitions and total control of actions are modern challenges. Rapid response to the negative consequences of possible pandemics in the future requires extensive efforts in various directions. This is impossible without studying the essence of health as a holistic existential phenomenon. У статті розкривається еволюція поглядів на характер розуміння цілісності людського існування, а також екзистенційної проблематики життя та смерті в контексті співвідно шення категорій «хвороба» – «здоров’я». Доведено значущість способу життя як важливої умови регулювання стану здоров’я. Визначено, що зміна моделей здоров’я зумовлена розвит ком світоглядних уявлень про способи буття людини у світі, трансформацією поглядів на сутність життя і смерті. Антична модель здоров’я побудована на концепції гармонії душі і тіла, міри та блага, нерозривної єдності краси та моральної дії. На відміну від неї серед ньовічна модель здоров’я виходить із постулату про гріховність, нецілісність людини, опо зиційність душі та тіла, переваги душевного здоров’я над тілесним. Перехід до класичної моделі здоров’я знаменується зверненням до тілесного виміру здоров’я, механістичним погля дом на співвіднесення категорій «здоров’я» – «хвороба», що призводить до втрати цілісного бачення людського буття. Зняття суперечностей між духом і тілом та повернення до холіс тично-екзистенційного тлумачення буття людини відбувається з формуванням некласичної моделі здоров’я, в якій життя стає первинним феноменом. Постнекласична модель здоров’я характеризується десубстанціалізацією категорій «здоров’я» та «хвороба», що передбачає визначення їх відносності та взаємопереходу. Зміщення акцентів із проблематики смерті до питань безкінечного життя зумовлюється пануванням гедоністичних цінностей. Сьогодні логіка бінарних взаємовідносин «здоров’я» та «хвороби» формує весь простір життя людини. Це пов’язано з карантинними обмеженнями для захисту від коронавірусної інфекції. Чинник коронавірусу спровокував тотальну інформаціоналізацію суспільства, внормував нові форми організації навчання, праці та дозвілля, суттєво розширив сферу віртуальної економіки. По ширення одинокості людини, загрози її свободи в умовах різноманітних заборон та тотально го контролю дій є сучасними викликами. Швидке реагування на негативні наслідки можливих пандемій у майбутньому потребує широких зусиль у різних напрямах.