Філософські та психологічні аспекти впливу карантину на життя людини і суспільств

Abstract

У статті проводиться аналіз впливу карантину на життя людини і суспільства в цілому. Виявлено, що ця подія змінила звичний нам світ, посилила старі і породила нові медичні, економічні, політичні, духовні та соціальні проблеми. Різко підвищився рівень індивідуалізації, стрімко звузилася сфера публічного спілкування людей. Із психологічної точки зору весь комплекс вимушених карантинних заходів можна зарахувати до третьої (вищої) категорії стресових ситуацій (за класифікацією Ганса Сельє). Із філософської точки зору сучасна пандемія може розглядатися як цивілізаційна криза, яка несе в собі цілий спектр нових випробувань, небезпек і загроз для всього людства. Карантин як режим ізоляції або самоізоляції людей вчиняє специфічний, часто негативний психологічний вплив, включаючи симптоми травматичного і посттравматичного стресу, що несуть у собі розгубленість і гнів. На думку фахівців, особливу небезпеку карантин може становити для тих громадян, які вже володіють психологічними травмами і які не є соціально захищеними. З одного боку, ми розуміємо, що карантинні заходи є найбільш ефективними засобами стримування пандемії коронавірусу, однак з іншого боку, очевидно, не зовсім достатньо уваги приділяється проблемам збереження психологічного здоров’я населення. Існує широкий спектр психологічних наслідків карантину, включаючи синдром емоційного вигорання, а також посттравматичний стрес, депресію, почуття гніву і страху. І в цьому контексті важливо осмислити, чи були ми готові раптово опинитися в умовах самоізоляції. Більшість людей опинилися психологічно не готовими до різкого згортання сфери публічного спілкування, у результаті чого дослідники зафіксували стрімке поширення песимістичного, трагічного і депресивного світосприйняття на тлі загального зниження соціального настрою з такими характерними суспутніми виявами, як паніка, відчай, розгубленість, драматизація і катастрофізація реальності тощо. Із вищесказаного можна зробити попередній висновок, що присутність сфери публічного спілкування традиційно виконує низку корисних адаптаційних психологічних функцій саморегуляції людей. Виявлено, що продуктивне спілкування в усіх сферах життєдіяльності не тільки допомагає обмінюватися інформацією, розуміти одне одного і ділитися накопиченим досвідом, а й задовольняє найважливіші духовні потреби особистості. До таких потреб можна зарахувати прийняття і соціальну підтримку. В трудових і дружніх колективах, в особистих відносинах люди потребують позитивних оцінок, прийняття та підтримки. Людина, позбавлена спілкування, не може повноцінно і гармонійно розвиватися. Необхідно будувати майбутнє, в якому буде якомога більше можливостей для повноцінного задоволення духовних потреб, реальної самореалізації, а також публічного спілкування. А фундаментом спілкування були гуманістичні принципи, норми і цінності взаємоповаги, доброзичливості, творчої взаємодії і любові.