Формування дискурсу культурної політики сучасної України у вітчизняній гуманітаристиці (огляд літератури)

Abstract

Усвідомлення світовою спільнотою необхідності розбудови консолідованого сприйняття культурної політики та інституалізація взаємовідносин між державою та культурою відбулось тільки у 20 столітті, а на міжконтинентальному рівні набуло опрацювання у структурі ЮНЕСКО як певна м’яка протидія наслідкам глобалізації. Різноманіття наявних дефініцій поняття «культурна політика» свідчить про складність створення єдиної гомогенної концептуалізації сутності та теоретико-практичних характеристик, що ускладнює процес формування інтерпретацій та векторів розвитку наукової думки та емпіричного відтворення. Дисертаційні роботи вітчизняних науковців, які базуються на вивченні культурної політики як складника політичних, економічних та гуманітарних процесів, ілюструє факт інтересу до мультидисциплінарного підходу в дослідженні проблематики інтерпретації, розвитку та захисту суб’єктності «культури» у взаємовідносинах із «державою» та «політикою». Актуальність дослідження пов’язана з теоретичним та практичним інтересом темою культурної політики серед широкого діапазону наукових дисциплін, які вводять до категоріального апарату поняття та явища, пов’язані з творенням, розвитком, розповсюдженням та охороною культури як невід’ємними та визначальними категоріями сукупності ідеальних та матеріальних об’єктів і суб’єктів (акторів) їх генерування та сприяння. Метою статті є розгляд сучасного стану проблематики існування та розвитку культурної політики в Україні та відстеження наявних ознак формування дискурсу у вітчизняній гуманітаристиці навколо цього поняття. Задля аналізу літературних джерел використано текстологічний аналіз, інтерпретування генеральних понять виконано із застосуванням герменевтичного методу та контент аналізу. Мультидисциплінарний характер проблематики дозволив застосування ком паративіського методу дослідження Задля репрезентації історичного контексту розвитку уявлення та інтерпретації світовою спільнотою сутності та місії культурної політики була введена та розглянута міжнародна та українська нормативно-правова частина. Репрезентацію наукових розробок у вітчизняному контексті зроблено через уведення корпусу актуальних дисертаційних досліджень різних дисциплін гуманітаристики як найбільш наукоємних, стислих та концентрованих засобів дослідницької роботи. Результатами дослідження, які базуються на аналітиці суспільних практик, законотворчих реакціях уряду та мультидисциплінарній увазі вітчизняних науковців, є висновок щодо формування дискурсу культурної політики, який доцільно досліджувати саме у філософському напрямі. The world community’s awareness of the need to develop a consolidated perception of cultural policy and the institutionalization of relations between the state and culture took place only in the 20th century, and at the intercontinental level was developed by UNESCO as a mild countermeasure to globalization. The variety of existing definitions of “cultural policy” indicates the difficulty of creating a single homogeneous conceptualization of the essence and theoretical and practical characteristics, which in turn complicates the process of forming interpretations and vectors of scientific thought and empirical reproduction. The dissertations of domestic scholars based on the study of cultural policy as part of political, economic and humanitarian processes illustrates the growing interest in a multidisciplinary approach in the study of interpretation, development and protection of the subjectivity of “culture” in relations with “state” and “politics”. The relevance of the study is related to the theoretical and practical interest of the topic of cultural policy among a wide range of scientific disciplines, which introduce into the categorical apparatus concepts and phenomena related to the creation, development, dissemination and protection of culture as an integral and defining category of ideal and material objects and subjects (actors) of their generation and assistance. The purpose of the article is to consider the current state of the existence and development of cultural policy in Ukraine and to trace the existing signs of the formation of discourse in the domestic humanities around this concept. Textual analysis was used to analyze the literature, the interpretation of general concepts was performed using the hermeneutic method and content analysis. The multidisciplinary nature of the issue allowed the application of a comparative research method In order to represent the historical context of the development of the idea and interpretation by the world community of the essence and mission of cultural policy, an international and Ukrainian legal part was introduced and considered. The representation of scientific developments in the domestic context was made through the introduction of a body of current dissertation research in various disciplines of the humanities, as the most knowledge-intensive, concise and concentrated means of research. The results of the study, which are based on the analysis of common practices, legislative reactions of the government and multidisciplinary attention of domestic scholars, are a conclusion on the formation of the discourse of cultural policy, which should be studied in the philosophical direction.