Постнекласична методологія моделі конвергентного суспільства України

Abstract

У статті автор намагається подолати поверхневий аналіз процесу українського націєтворення (навіть невігластво окремих філософів та багатьох політиків) стосовно історичності народу, який нібито пізно вийшов на цивілізований шлях і порівняно довго завершує процес соціокультурних змін і демократично-патріотичних перетворень. Завдяки новій індуктивної метафізики посилюється громадське усвідомлення (де переплелися світські і християнські риси), гностичні й езотеричні прозріння. Спекулятивна, дедуктивна метафізика не дозволяє адекватно зрозуміти духовний зміст соціокультурних подій сьогодення або визначити реальний шлях подолання стереотипів «перманентного бунтарства мас», оскільки навіть на Заході «філософські шукання» загрузли у сипких пісках загального скептицизму. Правочинна різноманітність поглядів поступалася місцем некритичному плюралізму, браку віри в існування істини. Певні концепції життя, які походять зі Сходу, позбавляють істину абсолютного характеру. Метафізичний контекст постнекласичної методології моделі конвергентного суспільства України зумовлює якісне осмислення духовною елітою громадських соціокультурних цінностей суспільства часто-густо під впливом сусідів із Заходу. Європейська цивілізація спроможна виявити духовні можливості через поняття «Homo Liber» – фундамент еволюційного підходу до постмодерної особистості як до цивілізованого громадянина. Цивілізаційний злам як у світовому соціокультурному просторі конвергентного суспільства, так і в українському, свідчить про те, що реалізувати свої потенції можна лише через громадські вимоги, які засвідчують рівень метафізичного розуміння філософії свободи, що поєднується як із носіями культури конвергентного суспільства, так і зі звільненням громадянина від обожнювання адміністративних або революційно-охлократичних (як їх антиподів) сил суспільства. Посилюється авторитет методології, організаторів філософської освіти, скерованість на вдосконалення моральних та професійних якостей молодих людей, які із зацікавленням засвоюють знання, його гуманітарні, прикладні, фундаментальні підстави, адже усвідомлюють аксіологічну значущість та необхідність захисту аксіом цивілізованого буття, надійності підготовки спеціалістів. Завдання освітнього подолання фрагментарності процесу реформування потребують від творців інтелект-продукту компетентності в галузі освіти. Позитивні результати керівництва галуззю освіти можливі лише тоді, коли галузь очолюють не тільки авторитетні політики, а й ті з них, які без піаракцій комунікують із громадою, мають спільні дії з інтелект-середовищем, зі студентством патріотично-професійного напряму. Діалог треба вести в значенні концепції софократії – «тяжкого перехідного стану», після якого з’являється «громадянське прозріння», вміння знайти порозуміння в соціумі. Thanks to the new inductive metaphysics, public awareness (where secular and Christian features are intertwined), Gnostic and esoteric insights are intensified. Speculative, deductive metaphysics does not allow us to adequately understand the spiritual content of today’s sociocultural events or to determine the real way to overcome the stereotypes of “permanent mass rebellion” because, even in the West, “philosophical pursuits” are mired in the loose sands of general skepticism. Legitimate diversity of views gave way to uncritical pluralism, showed a lack of faith in the existence of truth. Certain conceptions of life that originate in the East deprive truth of its absolute character. The metaphysical context of the post-classical methodology of the model of convergent society of Ukraine determines the qualitative understanding of the spiritual elite of public socio-cultural values of society, often under the influence of neighbors from the West. European civilization is able to discover spiritual possibilities through the concept of “Homo Liber” – the foundation of an evolutionary approach to the postmodern personality as a civilized citizen. Civilizational breakdown, both in the world and in the Ukrainian socio-cultural space of a convergent society, shows that it is possible to realize its potential only through social requirements that testify to the level of metaphysical understanding of the philosophy of freedom that is combined both with the bearers of the culture of a convergent society, and with the liberation of the citizen from the deification of administrative or their antipodes – the revolutionary – ochlocracy forces of society. The authority of the methodology, the organizers of philosophical education, the focus on improving the moral and professional qualities of young people who are interested in learning knowledge, its humanitarian, applied, fundamental foundations, because they are aware of the axiological significance and necessity for the protection of the axioms of civilized existence, the reliability of training. The task of educational overcoming the fragmentary nature of the reform process requires the creators of the intellectual product of competence in the field of education. Positive results of the management of the education sector are possible only when the industry is headed not only by authoritative politicians, but also by those who communicate with the community without PR actions, have joint actions with the intellectual environment and patriotic-professional students. Dialogue should be conducted in the sense of the concept of sophocracy – a “difficult transition state”, followed by “civic insight”, the ability to find understanding in society.