Особливості національної ідентичності молодих українців і поляків

Abstract

Актуальність дослідження феномену національної ідентичності зумовлена як світовими процесами посилення міграції, соціальних та міждержавних зіткнень, так і соціально-політичними змінами, військовим конфліктом, зростанням міжетнічної напруги в Україні. Становлення та закріплення національної ідентичності відбувається у молодому віці, коли процеси формування самосвідомості та самоідентифікації особистості найбільш інтенсивні. Метою дослідження було порівняння соціально-психологічних особливостей національної ідентичності молодих громадян України, які мають різне етнічне походження, а саме – етнічних українців та етнічних поляків. У дослідженні використовувався комплекс методів, зокрема, загальнонаукові методи: порівняльний, системний, структурно-функціональний. Для емпіричного вивчення соціально-психологічних особливостей національної ідентичності молодих українців та поляків були застосовані опитувальні методи: методика М. Куна та Т. Макпартленда «Хто Я?» (у модифікації О. Гори); опитувальник на виявлення структури національної ідентичності О. Гори; методика «Типи етнічної ідентичності» Г.У. Солдатової та С.В. Рижової. Результати теоретичного дослідження показали, що осмислення проблеми ідентичності переважно проходило в межах філософії, у її сучасному вигляді вона має міждисциплінарний характер. Психологія запропонувала її пояснення через процеси самосвідомості, які дозволяють об’єднати людину і культуру. Соціальна ідентичність розглядається у категоріях приналежності до певних груп, включеності в них. Національна та етнічна ідентичності є складниками соціальної ідентичності особистості; поєднуючись, вони утворюють єдиний феномен. Результати емпіричного дослідження показали, що в обох етнічних групах (українців і поляків) домінує високий рівень значимості національної приналежності. Структура національної ідентичності у досліджуваних з двох груп відрізняється: у молодих поляків когнітивний, конативний й афективний компоненти представлені рівномірно, а у молодих українців переважає когнітивний компонент з меншою значимістю афективного та малою значимістю конативного компонентів. В обох етнічних групах переважає позитивна етнічна ідентичність, тобто абсолютна більшість досліджуваних позитивно ставляться як до власного народу, так і до інших етносів. Отже, національна ідентичність молодих громадян України, що мають різне етнічне (українське та польське) походження, має як схожі, так і відмінні риси. Переважання позитивної етнічної ідентичності можна розглядати як соціально-психологічну умову забезпечення балансу в міжкультурній взаємодії в поліетнічному суспільстві.