Особливості реалізації дуального навчання та синергетична методологія

Abstract

У статті розглядаються вимоги до освітніх результатів, які орієнтують педагога на використання інструментарію, адекватного рівню розвитку сучасних технологій подання, зберігання, обробки, передачі інформації та особистим потребам студентів XXI століття. Наукове дослідження присвячено філософському осмисленню сучасної постнекласичної наукової парадигми, яка вимагає переходу до синергетичної методології дослідження педагогічних процесів. Таку парадигму варто творчо використовувати як у наукових дослідженнях, так і в практичній роботі педагогів навчальних закладів. Не підмінюючи собою загальних педагогічних, психологічних, культурологічних підґрунть та освітніх концепцій, філософія як системне бачення проблем і перспектив розвитку освіти повинна насамперед розглядати фундаментальні світоглядні запити. У цьому контексті ставиться питання про застосування синергетики та синергетичного підходу, які вдало відбивають різні рівні розгляду застосовності й взаємодії синергетики й освіти. Синергетику пропонується використовувати як у самій освіті, для цілей освіти, так і задіяти синергетичність самого процесу освіти. Тут особливо корисним може стати міждисциплінарний підхід. У публікації крізь призму філософії здійснена спроба визначити та переосмислити результати досліджень питань характеру використання синергетичної методології стосовно освітніх процесів у дуальному навчанні. У статті доводиться, що освітня синергетика застосовує універсальні характеристики самоорганізованих систем дуального навчання. Розкрито підходи реалізації синергетичних стратегій до освітніх систем різних рівнів організації. Досліджуються причини, наслідки та специфіка сучасної постнекласичної наукової парадигми, яка вимагає переходу до синергетичної методології дослідження педагогічних процесів та систем, що є відгуком на постмодерністські тенденції у гуманітарних науках.