Соціально-політичні виміри французького інтелектуального середовища другої половини ХХ ст.

Abstract

Державний і публічний простір доби Постмодерну характеризується всебічною емансипацією та рухливістю смислів і цінностей. Це чинить вплив не лише на предмет рефлексій інтелектуалів, а й на них самих, уточнює змісти та обсяг відповідальності. Вони можуть або дистанціюватися від політичної влади, або ж репрезентувати її (в останньому випадку також продовжувати виконувати свої головні функції, а саме силою здорового глузду та інтелектуального сумління запобігати авторитаризму й тоталітаризму). Водночас і у середовищі інтелектуалів чимало таких, хто, користаючи не в останню чергу з політико-правової нестабільності й світоглядної дезорієнтації, прагне «перетворити власну ідеологію на імператив облаштування публічної сфери» (Р. Войтович). У такому разі діяльність інтелектуала перестає нести конструктивне евристичне навантаження і чинить руйнівний вплив на природу самого розуму як підстави цивілізованої життєдіяльності. Порушені дилеми й зумовлюють актуальність пропонованого дослідження, зокрема порівняно з українським контекстом. Метою пропонованої статті є розглянути соціально-політичні виміри французького інтелектуального середовища другої половини ХХ століття у призмі активної залученості його членів у публічно-громадянську та політичну діяльність. Поставлено завдання – проаналізувати вибрані історично-соціальні та світоглядно-культурні (насамперед, мовні і ментальні) особливості формування і функціонування інтелектуальної спільноти Франції, яку традиційно складають чимало практикуючих філософів та державних службовців найвищого ранґу із філософською освітою. Із загальнонаукових застосовано методи: аналізу, синтезу, системний та узагальнення. Із конкретних філософських методів використано діалектичний і герменевтичний підходи. За їх допомогою досягнуто такі результати: розглянуто низку прикладів суспільної та політичної заанґажованості французьких інтелектуалів, зокрема філософів, і підтверджено тезу про те, що французьке інтелектуальне середовище яскраво втілює модель тяглої публічної й державотворчої активності своїх представників. Обґрунтовано важливість і впливовість громадянської позиції інтелектуалів на французьку суспільну думку. Доведено, що змінність або сталість їх соціально-політичних орієнтирів, навіть у такій досвідченій демократії, як Французька Республіка, також підвладні ідеологічній чи суб’єктивній тенденційності. Водночас стверджено, що інтелектуальне сумління частини з них не завжди належить до тих пріоритетних чеснот, які уповноважують визначати межі влади за політичними, соціальними і моральними ознаками. The state and public space of the postmodern epoch is characterized by comprehensive emancipation and variability of meanings and values. This influences not only the subject of reflections of intellectuals, but also themselves, clarifies the content and scope of responsibility. They can either distance themselves from the political power or represent it (in the latter case they can also continue to perform their main functions, namely: to deflect authoritarianism and totalitarianism by means of their common sense and intellectual conscience). At the same time, there are many intellectuals who, not least, take the opportunity of political and legal instability, as well as worldview disorientation, trying to «transform their own ideology into an imperative of public sphere arrangement» (R. Vojtovych). In this case, the activity of an intellectual ceases to carry a constructive heuristic loading and has a devastating effect on the nature of the mind itself as the basis of civilized life sustenance. Problems that have been raised herein constitute the topicality of the research in question, especially in comparison with the Ukrainian context. The purpose of the present article is to consider the socio-political dimensions of the French intellectual environment in the second half of the 20th century in the light of the active involvement of its members in public-civic and political activity. The task is set to analyze the selected historical-social and ideological-cultural (particularly linguistic and mental) peculiarities of the formation and functioning of the intellectual community in France, which traditionally consists of many practicing philosophers and civil servants of the highest rank, who acquired philosophical education. The general scientific methods that have been applied in the research are the following: analysis, synthesis, systemic method and method of generalization. The specific philosophical methods used herein include dialectical and hermeneutical approaches. They have been used so as to scrutinize a number of samples of social and political involvement of French intellectuals, in particular philosophers, as well as to confirm the statement that the French intellectual environment clearly embodies the model of dense public and state-forming activity of its representatives. The results of the research have shown that intellectuals’ civic position is of great importance and it also influences the French public opinion. It has been proved that either variability or stability of their socio-political dimensions, even in such experienced democracy as the French Republic, is also subject to ideological or subjective tendency. At the same time, it is argued that the intellectual conscience of some of them does not always belong to those priority virtues that empower to determine the limits of power on political, social and moral grounds.