Формирование у будущих инженеров-программистов готовности к использованию дистанционных образовательных технологий в профессиональной деятельности

Abstract

У дисертації науково обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування у майбутніх інженерів-програмістів готовності до використання освітніх дистанційних технологій у професійній діяльності; визначено і науково обґрунтовано сутність феномена «готовність майбутніх інженерів-програмістів до використання освітніх дистанційних технологій у професійній діяльності», його структурні компоненти; виявлено критерії з відповідними показниками; схарактеризовано рівні сформованості готовності майбутніх інженерів-програмістів до використання освітніх дистанційних технологій у професійній діяльності (достатній, середній, низькій). Обґрунтовано модель формування у майбутніх інженерів-програмістів готовності до використання освітніх дистанційних технологій у професійній діяльності, яка складається із сукупності взаємопов’язаних блоків (цільового, організаційно-змістового, аналітико-результативного), що реалізуються на мотиваційно-пізнавальному, змістово-алгоритмічному й організаційно-конструктивному етапах. Уточнено сутність поняття «освітні дистанційні технології» у контексті предмета дослідження. В диссертации осуществлен теоретический анализ проблемы и предложено новое решение научного задания, которое заключается в теоретическом обосновании педагогических условий, модели и экспериментальной методики формирования у будущих инженеров-программистов готовности к использованию дистанционных образовательных технологий в профессиональной деятельности. В ходе исследования изучено и обобщено состояние проблемы формирования у будущих инженеров-программистов готовности к использованию дистанционных образовательных технологий в профессиональной деятельности, выявлена ее сущность как специфического состояния личности, представляющего собой динамическое соединение целей и мотивов, знаний и умений, которое позволяет будущим инженерам-программистам проявлять себя компетентными специалистами в области разработки программного обеспечения дистанционного обучения, способствует профессиональному самосовершенствованию и выполнению педагогической деятельности. The thesis concerns scientifically grounded and experimentally tested pedagogical facilities of shaping readiness of future software engineers to use distance education technologies in their professional activities; the thesis gives the definition and scientifically grounded point of the phenomenon “Shaping readiness of future software engineers to use distance education technologies in their professional activities”, specifies its structural components, criteria with the corresponding characteristics; here are characterised levels of shaping readiness of future software engineers to use distance education technologies in their professional activities. Also here is a model of shaping readiness of future software engineers to use distance education technologies in their professional activities, which consist of two interrelated parts which are realized at the motivational-cognitive, contents-algorythmical and organizational-constitutive stages. The thesis specifies the main point of the notion “distance education technologies” in the context of the problem under research. Finally, the experimental methodology of shaping the observable readiness of future software engineers was designed as well as a special course “Distance education technologies in professional activities”.