Рефлексивна діяльність особистості в умовах кризового суспільства

Abstract

Оптимальний розвиток особистості, вдосконалення її суб’єктності як основного чинника розвитку громадянського суспільства здійснюється через рефлексивну діяльність людини. Вона є однією з провідних умов ґенези особистості, її вдосконалення, критерієм ефективності процесів навчання та виховання. Таким чином, рефлексивна діяльність актуалізується як на індивідуальному, так і на колективному рівнях, що робить її особливо привабливою для дослідження в контексті сучасних соціально-економічних і ціннісних трансформацій в Україні. Метою статті є розкриття суті рефлексивної діяльності особистості, що перебуває в кризовому суспільстві, та соціальних стратегій її поведінки. Мета рефлексії полягає в тому, щоб згадати, виявити, зафіксувати й усвідомити компоненти й алгоритм діяльності: її зміст і призначення, типи, способи здійснення, проблеми реалізації діяльності та шляхи їх вирішення, отримані результати тощо. Рефлексія передбачає вивчення, дослідження, аналіз суб’єктом уже реалізованої, здійсненої діяльності. В умовах кризового суспільства вона виконує наступні функції: проектувальну; організаторську; комунікативну, змістову; мотиваційну; корекційну. Рефлексивна діяльність складається з трьох провідних структурних компонентів, які використовуються в процесі подолання людиною наслідків кризи: фіксування свого стану, умов життєдіяльності; визначення основних детермінант; оцінка продуктивності своєї діяльності, застосованих заходів щодо подолання наслідків кризи. Серед основних форм рефлексивної діяльності людини можемо виділити наступні: вербальну (усну), письмову (графічну), образотворчу, емоційно-чуттєву, пластичну (рухову). Існують також п’ять рівнів рефлексії діяльності людини. По мірі їх зростання збільшується продуктивність та успішність подолання наслідків економічної кризи, ефективнішою стає реалізація різних соціальних технологій з оптимізації життєдіяльності індивіда в будь-якій соціально-економічній ситуації. На першому рівні суб’єкт тільки фіксує окремі параметри, характеристики, компоненти свого розвитку. На другому − співвідносить їх із нормою, еталоном. Третій рівень характеризується повною і критичною фіксацією суб’єктом рефлексивної діяльності свого розвитку в різних сферах, виявленням його детермінант, закономірностей тощо. Носіям четвертого рівня, крім переліченого, притаманне створення концепції власного розвитку в умовах подолання наслідків соціальноекономічної кризи. П’ятому, найвищому, рівневі рефлексії відповідає також глибоке усвідомлення набутих знань, умінь, досягнутого рівня розвитку, здійснюваної діяльності, взаємодії як особистісних цінностей The article reveals the essence of individual’s reflective activities as a precondition for favourable personal growth and development of one’s economic and general culture. The three basic structural components of the process of reflection in the course of overcoming a crisis have been described. These are fixing the level of personal activity, identifying the causes, evaluating personal efficiency and measures taken in order to overcome crisis consequences. The functions of reflection in a crisis have been examined and are as follows: modelling, organisational, communicative, informative, motivational, and correctional. The author states that there are five levels of human reflective activities which demonstrate comprehension of the best practices and a diverse reflection experience. The intensification of reflective activities leads to an increase in performance and successful overcoming of consequences of a financial and economic crisis; implementation of various life enhancement techniques notwithstanding unfavourable social or economic circumstances becomes more efficient. The article can be of help while training specialists-psychologists, in psycho-counselling, etc.