„Королівська комісія пам'ятників та ландшафтів” як гарант культурної спадщини Бельгії

Abstract

The „Royal Commission on Monuments and Landscapes” of Belgium was one of the first European institutions to emerge in the 19th century and lay the foundations for the systematic protection of cultural heritage. In fact, it was created by decree of King Leopold I on January 7, 1835. The Royal Commission was set up a few years before the adoption of municipal and provincial laws, which became the backbone of the Belgian democratic and decentralized regime. In 1860, the structure of the Royal Commission changed – committees were established at the provincial level under the chairmanship of the governors. The committees were tasked with gathering information on the ground and overseeing the preservation of monuments or works of art. The Royal Commission was commissioned to make a general inventory of artifacts of art and antiquity belonging to public institutions, the preservation of which is important for the history of art and national archeology. Following the enactment of the Landscape Beauty Act of 1911, a section of landscapes appeared in the Royal Commission, approved by a royal decree of May 29, 1912. Since then, it has received its current name, the Royal Commission on Monuments and Landscapes. Members of the Royal Commission have developed an internal classification of monuments, as well as landscapes and places of most interest to the Kingdom. This practice led to the gradual adoption of the concept of classification, which was first approved in the Law of 7 August 1931 on the Preservation of Monuments and Landscapes. The law of 1931 was the culmination of almost a century of efforts by the Royal Commission. Thanks to him, Belgium has acquired a modern legal arsenal that allows for a real policy on heritage protection. Since then, the Commission has become the most important body for dealing with requests for work with classified objects and the official source of requests for classification proposals. Метою статті є необхідність проаналізувати процес оформлення інституцій охорони пам’яток Бельгії на протязі ХІХ–ХХ століть. „Королівська комісія пам'ятників та ландшафтів” Бельгії була однією з перших європейських інституцій, що виникла у ХІХ столітті та заклала основи систематичної охорони культурної спадщини. Фактично вона була створена указом короля Леопольда I 7 січня 1835 року. Створення Королівської комісії було здійснене за кілька років до прийняття муніципальних та провінційних законів, які стали опорою бельгійського демократичного та децентралізованого режиму. У 1860 році відбулися зміни структури Королівської комісії – були створені комітети на провінційному рівні під головуванням губернаторів. На комітети був покладений збір інформації на місцях та контроль за виконанням робіт щодо збереження пам'ятників чи творів мистецтва. Королівській комісії було доручено здійснити загальну інвентаризацію артефактів мистецтва та античності, що належать публічним установам, збереження яких важливе для історії мистецтва та національної археології. Після прийняття закону від 1911 р. про збереження краси ландшафтів в Королівській комісії з’явилась секція ландшафтів, затверджена королівським указом від 29 травня 1912 року. З цього часу вона отримала свою сучасну назву Королівської комісії пам'ятників та ландшафтів. Члени Королівської комісії розробили внутрішню класифікацію пам’яток, а також ландшафтів та місць, найбільш цікавих для Королівства. Ця практика призвела до поступового ствердження концепції класифікації, яка вперше була затверджена у Законі від 7 серпня 1931 р. про збереження пам’яток та ландшафтів. Закон 1931 року став кульмінацією майже столітніх зусиль Королівської комісії. Завдяки ньому Бельгія придбала сучасний юридичний арсенал, що дозволяє реально проводити політику щодо охорони спадщини. З цього часу Комісія стала найважливішим органом для розгляду запитів на роботу з класифікованими об'єктами та офіційним джерелом запитів для класифікаційних пропозицій.