Особливості відтворення семантики англомовних питальних конструкцій українською мовою

Abstract

Логічну основу питальності вважають єдиною для всіх мов. Так, Арістотель у трактаті “Про софістичні спростування” вказав на важливість та значущість питання під час проведення суперечок та дискусій. Усяке мовлення за Арістотелем, щось позначає, але не всяке стверджує. Питання чи мольба – це мовлення, але в них нічого не стверджується і не заперечується, тому ці категорії не виражають ні істини, ні хиби. Натомість А. Вежбицька стверджує, що питальні висловлювання мають свою власну функцію, що відрізняється від директивної, а саме – задоволення потреби мовця в отриманні конкретної інформації. Отже, логіки та граматисти з’ясували, що в реченнях розповідного типу міститься судження, а в інших – спонукальних чи питальних – вже немає ніяких суджень.