Методологічні та методичні основи психологічних тренінгів

Abstract

Важливим моментом у вивченні тренінгових технологій є розкриття їх теоретико-методологічних (І.Г. Вачков, Л.О. Петровська та ін.) та методичних основ ( Г.Л. Ісуріна, К.Л. Мілютіна та ін.). В психологічній літературі (Г. Алдер, В.П. Большаков, К. Рудестам, А.А. Осіпова, Л. Хєл, Д. Зіглер та ін.) найчастіше визначають 7 основних підходів, які можуть використовуватися при побудові тренінгу. Розглянемо нижче вищезазначені теоретико-методологічні підходи: По-перше, це підхід, заснований на глибинній психології (З. Фрейд, А. Адлер, К. Г. Юнг, А. Фрейд, К. Хорні, Е. Еріксон, Е. Фромм, Х. Гартман, М. Кляйн, М. Балінт, Д.В. Віннікотт, В. Райх, Х. Шульц-Хенке, Г. Саллівен та ін.). Центральна течія глибинної психології – психоаналіз З.Фрейда. Класична глибинна психологія включає також концепції індивідуальної психології А. Адлера, аналітичної психології К. Юнга та ін. Ядром психоаналізу є вчення про безсвідоме. З. Фрейд вперше висунув теорію про те, що люди знаходяться в стані безперервного конфлікту, джерело якого в неусвідомлених сексуальних і агресивних побудженнях. Він виділив і співставив три рівні свідомості: свідоме, передсвідоме та безсвідоме, й три основні структури в анатомії особистості: Ід, Его та Суперего. Значна кількість суперечних питань у фрейдистському психоаналізі (велика довільність в тлумаченні символічного змісту проявлень безсвідомого (сновидінь, асоціацій тощо) та неможливість його перевірити, надмірна біологізація психіки людини, зведення суті духовного світу до форми сублімованого лібідо та ін.) зустріли критику навіть у прибічників З. Фрейда – К. Юнга, А.А. Адлера, К. Хорні, Е. Фромма та інших психологів, які відійшли від нього та виступили з модифікаціями вчення про безсвідоме в психоаналізі.