Цифровий формат досліджень із соціальної роботи: рефлексії практичного досвіду

Abstract

The paper reviews the development of new research methods in the context of digitalisation of many spheres of life, which has accelerated especially due to the COVID-19 pandemic. The paper reveals the possibilities and limitations of using digital technologies to collect information in social work research. The study employed the methods of systematic analysis of data from academic publications and reflection of the authors’ own experience of collecting information using online technologies within research projects focused on the development of various socio-psychological services. The main groups of online methods and means of data collection implemented in quantitative and qualitative research are described. The advantages of online data collection are highlighted, including its use under conditions of limited movement, greater coverage of respondents and territories, relative economy, greater ability to control the flow of surveys, data entries and storage. A number of problems and challenges of using new methods have been identified, in particular, the complexity of sampling; lack of research resources in the case of collecting information about people who do not have a proper access to modern means of communication or skills to use them, etc. Mandatory procedures for such research, due to ethical requirements (guaranteeing anonymity and confidentiality, obtaining informed consent to participate in the study) are outlined. Some examples of problem-solving within the surveys of the women infected with HIV and the projects aimed at assisting the persons taking drugs by means of injecting are provided. The immediate prospects for the development of this topic are defined as the encouragement of Internet users to participate in research on social work, the development of communication skills between researchers and participants in online research alongside facilitation of virtual discussions during online focus groups. Статтю присвячено розвитку нових методів досліджень в умовах цифровізації багатьох сфер життя, що особливо пришвидшилась внаслідок пандемії Covid-19. У роботі розкрито можливості та обмеження використання цифрових технологій для збирання інформації у дослідженнях із соціальної роботи. Розвідку виконано із застосуванням методів системного аналізу даних закордонних наукових публікацій та рефлексії власного досвіду збирання інформації засобами онлайн-технологій в межах дослідницьких проектів, орієнтованих на розвиток різних соціально-психологічних сервісів. Описано основні групи онлайн методів та засобів збирання даних, впроваджуваних у кількісних та якісних дослідженнях. Висвітлено переваги онлайн збирання даних (використання в умовах обмеженого пересування, більше охоплення респондентів та територій, відносна економність, кращі можливості контролю перебігу опитувань, уведення даних та їх зберігання). Визначено низку проблем та викликів використання нових методів, зокрема, складність формування вибірок; брак ресурсного забезпечення досліджень у разі збирання інформації про осіб, які не мають належного доступу до сучасних засобів комунікації або навичок користування ними тощо. Окреслено обов’язкові процедури таких досліджень, зумовлені вимогами етики (гарантування анонімності та конфіденційності, отримання інформованої згоди на участь у дослідженні). Наведено приклади розв’язання проблемних питань, що поставали в опитуваннях жінок, які живуть із ВІЛ, та у проєктах допомоги особам, які вживають наркотики ін’єкційним шляхом. Як найближчі перспективи розвитку означеної теми окреслено заохочення користувачів Інтернету до участі в дослідженнях із соціальної роботи, розвиток навичок спілкування дослідників з учасниками онлайн досліджень та фасилітації віртуальних дискусій у ході онлайн-фокус-груп.