Особливості сучасного саксофонного виконавства

Abstract

The relevance of the topic is stipulated by the fact that saxophone performance is becoming widespread nowadays, it substantiates the needs to establish new performing schools and to initiate researches aimed at improving methods of playing the saxophone. The purpose of the article is to pay special attention to the social status of the saxophone, its role in the system of professional music education and the evolution of performing techniques of playing the saxophone. The research methods are as follows: theoretical analysis of scientific and methodological literature, comparative studies. Summary: The main scientific and methodological works devoted to the improvement of methods and techniques of playing the saxophone are considered. In the historical aspect, some theoretical works of domestic and foreign authors on the methods and techniques of playing the saxophone have been analysed: the American researcher Carr W.E.J., who identified the physiological features of playing wooden wind instruments (the flute, the oboe, the clarinet, the bassoon and the saxophone); the Russian Professor Ivanov V. D., who identified modification forms and types of saxophone music; the Ukrainian researchers Kyrylov S. V., who singled out the so-called "concert face of the saxophonist" and the associated set of his / her professional skills, Krupey M. V., who historically analysed saxophone performance and determined the stylistic basis for the formation of saxophonist’s performing skills, Professor V. Apatskyi, who came to the conclusion that the advantage of an "o-shaped" ear cushion is a peculiar position of the lower lip, which is necessary for flexible control of the cane. The article also considers scientific and methodological works of foreign authors, reflecting the problematic and related issues of saxophone performance, which allowed us to draw the following conclusions: academic and jazz saxophone performances develop in parallel and are interdependent; the recognition of the saxophone individuality contributes to the transformations within the professional system of education, the teaching of the saxophone having become narrowly professional in this connection; the development of saxophone performance has led to the creation of national schools, which stipulated a rise in the number of musicians of the new formation, both academic and jazz. Актуальність теми полягає у тому, що саксофонне виконавство набуває широкого поширення і веде до створення нових виконавських шкіл, що зумовлює наукові дослідження щодо поліпшення методів гри на саксофоні. Мета статті: Звернути особливу увагу на соціальний статус саксофона, його ролі в системі професійної музичної освіти та еволюцію виконавських прийомів гри на саксофоні. Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, компаративістика. Зміст: Розглядаються основні науково-методичні праці, присвячені поліпшенню методів та прийомів гри на саксофоні. В історичному аспекті здійснюється аналіз теоретичних праць вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених методам та прийомам гри на саксофоні: американського дослідника Carr W. E. J., який розкрив фізіологічні особливості гри на дерев'яних духових інструментах: флейті, гобої, кларнеті, фаготі та саксофоні; російського професора Іванова В., що виділив модифікаційні форми та види саксофонного музикування; українських дослідників Кирилова С. В., який описав так зване «концертне обличчя саксофоніста» і пов'язаного з ним комплексу професійних навичок, Крупея М., що в історичному аспекті здійснив аналіз саксофонного виконавства і визначив стильові основи формування виконавської майстерності саксофоніста, професора Апатського В., який дійшов висновку, що перевага «о-образного» амбушюра, полягає у своєрідному положенні нижньої

губи, необхідному для гнучкого управління тростиною. У статті розглядаються також науково- методичні праці зарубіжних авторів, які відображають проблемно-супутні питання саксофонного

виконавства, що дало змогу для таких висновків: академічне та джазове саксофонне виконавство розвивається паралельно і взаємозбагачується; визнання індивідуальності саксофона сприяє трансформації у професійній системі навчання, у зв'язку з чим викладання саксофона стало вузько професійним; розвиток саксофонного виконавства призвів до створення національних шкіл, у межах яких виникла плеяда музикантів нової формації як академічного, так і джазового напрямів.