Органи місцевого самоврядування як суб’єкт системи соціального захисту дітей у територіальній громаді

Abstract

The article examines the organisation of local governments in the system of social protection of children in the process of decentralisation of power and the formation of united territorial communities. The biggest challenge for the authorities, after agreeing with communities and approving long-term plans, is to create a safe environment for children, who have risks and might need social assistance. As the analysis of scientific and theoretical-practical material shows, the state is now actively cooperating in this direction with international organisations and non-governmental organisations that develop projects such as «Together. Social services for families in the community» (Semikina, 2020). So, directions of the reform of social services are accessibility, overcoming difficult life circumstances, guardianship and care of children. The term «community» can be defined as an area, community of interested of people and local government and administrative-territorial unit. In the Law of Ukraine «On Social Services», the description of relevance of social services in the community and the purpose of the centre of social services as central and local authorities are specified. To conclude, the interdepartmental activities of state and public organisations related to children’s protection systems, the establishment of an interdepartmental commission aimed at identifying the children affected by violence and circumstances that may threaten their lives and health have been revealed. Thus, local governments can be considered to be part of the system of social protection of children. the establishment and development of interaction and partnership between local governments, the executive social institutions and public organizations that strengthens protection of children can be considered to be the necessary conditions for the effectiveness of the aforementioned activities. У статті досліджуються функції органів місцевого самоуправління в системі соціального захисту дітей у процесі децентралізації влади. Найбільшим викликом для влади після узгоджень з громадами та затвердження перспективних планів, є створення надійного середовища для дітей і дорослих, у тому числі для тих сімей, які мають складні життєві обставини або опинилися в групі ризику і потребують соціальної допомоги. Як показує здійснений аналіз теоретично-практичного матеріалу і законодавчих актів, влада в більшості випадків реагує лише на кризові ситуації, а дії що спрямовані на запобігання уразливості сім’ї, залишаються поз увагою. Це зумовлює пошук додаткових ресурсів і шляхів. Зараз у цьому напряму активно держава співпрацює з міжнародними та неурядовими організаціями, які розробляють проєкти на кшталт «Спільно. Соціальні послуги для сімей у громаді» (Семикіна, 2020). Основними напрямами реформи соціальних послуг є доступність, подолання складних життєвих обставин, опіка і догляд за дітьми. Автор визначає поняття «громада» як територіальне об’єднання, спільноту зацікавлених людей і орган місцевого самоврядування та адміністративно-територіальну одиницю. Подана стисла характеристика нормативно-правової бази, яка зумовлює функції органів місцевого самоуправління і держави у забезпеченні й реалізації права дітей на сім’ю. Прослідкована актуальність соціальних послуг у громаді й створення центру соціальних послуг. Розкрито про міжвідомчу діяльність державних та громадських організацій у системі соціального захисту, створення міжвідомчої комісії для виявлення дітей, які постраждали від насильства, а також склад міждисциплінарної команди та механізм взаємодії. Таким чином, органи місцевого самоврядування є складниками системи соціального захисту дітей. Необхідними умовами ефективності такої діяльності є налагодження та розвиток взаємодії й партнерства між органами місцевого самоврядування, виконавчої влади, закладами соціально-педагогічного спрямування та громадськими організаціями; створення системи соціальних послуг у територіальній громаді, у тому числі спрямованих на дітей. Особливо це актуально в умовах воєнного конфлікту, коли загрози збільшуються у десятки разів, а ресурси, на жаль, мають обмежений характер.