Складові цифровізації політики: цифровий форум, цифровий капітал та структура цифрових можливостей

Abstract

It is stated, that digital politics’ interpretation, where the politics is understood through digital technologies usage, is incomplete, because it’s impossible to differentiate states with different systems of decision making, where digital technologies are implemented. Due to recent research analysis, the components of digitalization are discovered, and these components may be used to design a typology of countries with different types of digital politics. Among the components are effective digital forum, which is essential for digital democracy, active horizontal paths for political interactions, possibilities to gain digital capital as a result of intense interactions within digital forum. Digital activists are additionally important, they may be included into the forum with the help of political elites’ or other political actors’ digital resources. Some obstacles for digital forum active existence are found, as a result of the obstacles, digital gap is generated, and in these circumstances it’s problematic to accumulate the digital capital. The digitalization’s components are used for an ideal model of digital political field creation, where the interrelations between the components are shown. It’s stated, that the cycle structure of digital opportunities is important, where actors’ possibility to succeed in politics due to digital technologies usage is the key point. This leads to digital tools’ constant modernization and it’s probation in political struggle. The structure’s usage depends on a digital politics’ field of certain state, and if the field provides the cycle format, the active digital forum is generated, where a majority of political actors are represented. These actors are interacting with each other and accumulating the digital capital. Thus, with comparing the ideal model and the digital field of a state it’s possible to differentiate it’s features, and to discover the states, which use digital technologies for democratic procedures (transparency of performance, citizens’ engagement in the processes of decision making) an for authoritative concentration of power (repressions, public opinion manipulation, political processes imitation). У роботі доводиться, що трактування цифрової політики тільки як такої, що використовує цифрові технології, є неповним і на цьому етапі цифровізації не дає змоги типологізувати держави з різними системами ухвалення рішень. На основі аналізу останніх досліджень виокремлюються складники цифровізації, що надалі дадуть змогу укласти таку типологію. Цими складниками є наявність дієвого цифрового форуму, що є основою цифрової демократії, активних горизонтальних шляхів для політичної взаємодії, можливості для політичних акторів здобувати цифровий капітал внаслідок інтенсивної взаємодії в межах цифрового форуму. Важливою є і наявність цифрових активістів, включення яких до цифрового форуму має відбуватися за допомогою цифрового ресурсу політичних еліт або ж інших політичних акторів. Знайдено низку перепон для функціонування цифрового форуму, внаслідок яких утворюється цифровий розрив і здобуття цифрового капіталу стає проблематичним. На основі виокремлених складників цифровізації політики створено ідеальну модель цифрового поля політики, в межах якої розроблено взаємозв’язки між складниками. Зокрема, визначено, що для ідеальної моделі важливою є циклічна структура цифрових можливостей, в якій ключовою ланкою є спроможність політичних акторів досягати успіху внаслідок використання цифрових технологій, що своєю чергою призводить до постійної модернізації наявного цифрового інструментарію, який використовується в політичній боротьбі. Використання цієї структури залежить від цифрового поля політики конкретної держави, і, якщо поле передбачає саме циклічний її формат, це зумовлює існування активного цифрового форуму, в якому експлікована низка політичних акторів, що, взаємодіючи один з одним, накопичують цифровий капітал. Зіставляючи цифрове поле конкретної держави з ідеальною моделлю, можна визначити його особливості, а отже, виокремлювати ті держави, які використовують цифрові технології не для демократизації, сприяння відкритості, залучення громадян до процесів ухвалення рішень, а для посилення репресій, маніпулювання громадською думкою, імітування політичних процесів.